к-24320/06 Про стягнення грошової допомоги учасникам бойових дій - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 червня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про стягнення грошової допомоги учасникам бойових дій, -

встановила:

В лютому 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради (далі - УПСЗН Комунарської районної адміністрації, відповідач).

Вимоги обгрунтовував тим, що відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХII (3551-12) (далі - Закон № 3551) йому, як інваліду війни I групи, щорічно до 5 травня має виплачуватися разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Проте, фактично такі виплати проводилися не в повному обсязі.

Просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену допомогу за період з 2003 по 2005 рік у розмірі 3872,50 грн.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06 червня 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_1. було задоволено повністю та стягнуто на його користь з відповідача недоплачену грошову допомогу за 2003 рік у розмірі 223,00 грн., за 2004 рік - у розмірі 729,50 грн. та за 2005 рік - у розмірі 2920,00 грн., всього - 3872,50 грн.

В касаційній скарзі УПСЗН Комунарської районної адміністрації, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, не передаючи справи на новий розгляд.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , судове рішення повинно бути законним та обгрунтованим.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1. є учасником бойових дій, інвалідом першої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим УПСЗН Кам'янсько-Дніпровської районної ради 08.05.1997 року.

Згідно зі статтею 13 Закону №3551 (3551-12) , інваліди I групи з числа осіб, віднесених до учасників бойових дій, мають право на разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону №3551 (3551-12) передбачено, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

ОСОБА_1. було фактично виплачено відповідачем одноразову допомогу в таких розмірах: у 2003 році - 150,00 грн., у 2004 році - 195,00 грн., у 2005 році - 400 грн. виходячи з розміру такої допомоги, встановленої відповідними Законами про Держаний бюджет на 2003, 2004 та 2005 роки.

Між тим, розміри мінімальної пенсії у період, за який заявлені вимоги про стягнення грошової допомоги, згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №279/2002 (279/2002) , від 15 квітня 2003 року №544/2003 (544/2003) та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про обов'язкове державне пенсійне страхування" від 23 грудня 2004 року №2291-IV (2291-15) від 25 березня 2005 року №2505 становив відповідно 47,30 грн., 50,00 грн. та 332,00 грн.

Відповідно до статті 22 Конституції України (254к/96-ВР) , при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин, суди правильно вказали на те, що разова допомога позивачу має бути виплачена у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону №3551 (3551-12) .

Вірним також є висновок судів і про те, що відсутність коштів не позбавляє учасника бойових дій права на одержання допомоги до дня Перемоги, оскільки Закон №3551 (3551-12) не містить у собі положень про обмеження виплати такої допомоги в залежності від того, чи передбачені видатки з Державного бюджету на проведення відповідних виплат чи ні.

При вирішенні справи суди повно та всебічно з'ясували обставини, зібраним у справі доказам надали належну правову оцінку.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то судові рішення слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради - залишити без задоволення, а постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 червня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .