Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Броварської міської ради про визнання нечинним рішення Броварської міської ради від 11.11.2004 року №570-26-24 в частині внесення змін до рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 20.03.2001 року №119, -

встановила:

В лютому 2005 року ОСОБА_2. звернувся до суду із зазначеним позовом до Броварської міської ради Київської області в якому просив визнати нечинним пункт 13 рішення Броварської міської ради від 11.11.2004 року №570-26-24 щодо внесення змін до рішення виконавчого комітету Броварської міської ради №119 від 20.03.2001 року.

Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що в листопаді 2004 року він звернувся із заявою до голови Броварської міської ради Київської області щодо прискорення безоплатної передачі йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га, що розташована в районі Броварського лісництва по АДРЕСА_1, і яка була надана йому у постійне користування на підставі п. 13 рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 20.03.2001 р. №119 із земель резервного фонду м. Бровари. З відповіді відповідача від 21.12.2004 р. №2.17-В-853 він дізнався, що 11.11.2004 р. рішенням Броварської міської ради Київської області №570-26-24 було внесено зміни до рішення виконкому Броварської міської ради Київської області від 20.03.2001 р. №119 і визнано таким, що втратив чинність п. 13 даного рішення у зв'язку з його невиконанням. Вважав, що вилучення в нього у такий спосіб земельної ділянки є незаконним і безпідставним, рішення відповідача не відповідає вимогам ст. 14 Конституції України (254к/96-ВР) і Земельному кодексу України (2768-14) .

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 березня 2006 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_2. було відмовлено.

В касаційній скарзі представник позивача - ОСОБА_1., посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постановлені по справі рішення судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з моменту винесення виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області рішення від 20.03.2001 р. №119 і до моменту відміни пункту 13 цього рішення на підставі рішення Броварської міської ради Київської області № 570-26-24 від 11.11.2001 р. ОСОБА_2. не набув права постійного землекористування спірною земельною ділянкою, оскільки останній не отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Сама ж земельна ділянка в натурі (на місцевості) не була йому виділена та не був складений відповідний акт про це.

За таких обставин, суди вірно застосували до спірних правовідносин сторін ст.ст. 19, 22 ЗК України (в редакції 1992 року) та дійшли обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

Відповідно до ст. 86 КАС України (2747-15) , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судами правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 березня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .