Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Цуркана М.I.,

Шкляр Л.Т.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.I.,

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 09 жовтня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 20 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що загальний трудовий стаж складає 30 років, а відповідач в порушення вимог пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) неправомірно призначив пенсію за вислугу років в розмірі 50 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, замість 55 відсотків.

Просив поновити порушене право на пенсійне забезпечення та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням:

- доплати до грошового забезпечення в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка могла бути нарахована особам, що мають право на пенсію за вислугою років і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, що передбачена пунктом 3 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (926/96) ;

- 50 відсоткової надбавки за особливі умови служби, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №452 "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців" (452-98-п) .

Постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 09 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 20 листопада 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування судових рішень. Просить постановити нове рішення про задоволення позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

До виходу на пенсію займав посаду командира взводу матеріально-технічного забезпечення роти бойового та матеріально-технічного забезпечення військової частини 3028 МВС України, з якої звільнений наказом командира військової частини від 16 листопада 1999 року №26 о/с відповідно до пункту "в" статті 46 Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками і мічманами, затвердженого указом Президента України від 13 травня 1993 року №174/93 (174/93) .

Вислуга років складає: в календарному обчисленні 13 років 07 місяців 19 днів, в пільговому - 20 років 00 місяців 17 днів.

Загальний трудовий стаж - 25 років.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що суб'єкт владних повноважень правомірно обчислив пенсію позивача та провів її перерахунок.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , що визначає заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсій, в редакції, яка була чинною на час призначення пенсії, та пункту 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) на виконання вимог вказаного Закону, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення цих військовослужбовців: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Пунктом 3 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (926/96) керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, надано право встановлювати, зокрема, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.

Позивач не належав до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, тому положення вказаного Указу на нього не поширювалися. Крім того вказана доплата не відносилася до додаткових видів грошового забезпечення, що враховувалися при обчисленні пенсії.

Суб'єкт владних повноважень правомірно обчислив пенсію позивача без урахування такої доплати.

Під час служби позивачу було встановлено 50 відсоткову надбавку за особливі умови служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №452 "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців" (452-98-п) .

У вказану постанову внесено зміни Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №251 "Про упорядкування грошового забезпечення військовослужбовців" (251-2003-п) , зокрема, виключено положення щодо надбавки за особливі умови служби.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 15 червня 2004 року (1769-15) визначено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії.

У разі якщо внаслідок перерахунку за нормами цього Закону розмір пенсії або виплачуваної в період з 1 січня 2005 року до 1 січня 2006 року її частини зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Судами попередніх інстанцій не перевірялося дотримання вимог приведеного законодавства і висновки з цього питання у рішеннях відсутні, хоча мають значення для вирішення доводів позивача щодо включення до пенсії надбавки за особливі умови служби.

Також у судових рішеннях відсутні висновки щодо законності вимог позивача про поширення на нього законодавства про додаткове грошове утримання працівників органів внутрішніх справ з урахуванням положень частини четвертою статті 13 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" (2235-12) , відповідно до якої на військовослужбовців внутрішніх військ, які беруть участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, поширюються гарантії правового і соціального захисту працівників міліції. Судами попередніх інстанцій не перевірялося чи брав позивач участь у заходах передбачених вказаною правовою нормою.

Розміри пенсій за вислугу років визначені статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Суди не встановили відповідно до якого пункту статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) позивачу призначено пенсію, що має значення для вирішення питання щодо розміру пенсії позивача.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, тому допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 09 жовтня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 20 листопада 2006 року скасувати, а спр аву направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.