К-35426/06 Про визнання лікарського свідоцтва про смерть і запису про реєстрацію акту цивільного стану нечинними і про їх скасування - Текст документа

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліклініки імені 8 Березня Запорізького міського відділу охорони здоров'я, Запорізького міського відділу реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2, про визнання лікарського свідоцтва про смерть і запису про реєстрацію акту цивільного стану нечинними і про їх скасування, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2005 рокуОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх вимог вказував на те, що згідно нотаріально зареєстрованого договору купівлі-продажу від 28.10.004 року, укладеного між ним та ОСОБА_3, він є власником квартири, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1.

У травні 2005 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернулась ОСОБА_2, дочка ОСОБА_3, із позовом про визнання зазначеного договору купівлі-продажу квартири недійсним, під час розгляду якого з'ясовано, що на ім'я ОСОБА_3 24.02.2004 року видано лікарське свідоцтво про смерть та зроблено відповідний запис у книзі реєстрації актів цивільного стану.

Посилаючись на те, що свідоцтво про смерть є фіктивним, оскільки видане із порушенням вимог "Iнструкції про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть", а запис у в книзі реєстрації актів цивільного стану відповідно є заснованим на неправдивій інформації,ОСОБА_1., уточнивши позовні вимги, просив визнати протиправними і нечинними та скасувати свідоцтво НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_3, видане поліклінікою імені 8 Березня Запорізького міського відділу охорони здоров'я, а також запис № 1906 від 24.02.2004 року про смерть ОСОБА_3, зроблений в книзі реєстрації актів цивільного стану службовими особами Запорізького міського відділу реєстрації актів цивільного стану.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 02 листопада 2006 року, у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

В касаційній скарзіОСОБА_1., посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи даний спір по суті, суди як першої, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що дана справа є адміністративною.

Однак такий висновок є помилковим, таким що базується заснований на невірному застосуванні норм процесуального права.

Так, при цьому судами не враховано, що відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Як видно з матеріалів справи, 16 вересня 2005 рокуОСОБА_1. звернувся до суду із позовною заявою, предметом якої є захист його майнових прав, як власника квартири, що були порушені, на його думку, внаслідок неправомірної видачі свідоцтва НОМЕР_1 та запису № 1906 від 24.02.2004 року про смерть ОСОБА_3 в книзі реєстрації актів цивільного стану.

З огляду на предмет спору, слід зазначити, що відповідачі - поліклініка імені 8 Березня Запорізького міського відділу охорони здоров'я та Запорізький міський відділ реєстрації актів цивільного стану не виконують у спірних правовідносинах владних управлінських функцій на основі законодавства і вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, при вирішенні судом першої інстанції даної справи за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , з чим погодився і апеляційний суд, було порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (2747-15) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (2747-15) .

За таких обставин, згідно вимог ст. 228 КАС України (2747-15) , оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі повинно бути закрито, що не позбавляє ОСОБА_1 права звернутись із позовом до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 157, 220, 221, 222, 223, 228, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 02 листопада 2006 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до поліклініки імені 8 Березня Запорізького міського відділу охорони здоров'я, Запорізького міського відділу реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2, про визнання лікарського свідоцтва про смерть і запису про реєстрацію акту цивільного стану нечинними і про їх скасування - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.