Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.I.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2006 року СПД ФО ОСОБА_1. звернулась до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх вимог вказувала, що службовими особами Державної інспекції контролю за цінами у Вінницькій області проведено перевірку магазину IНФОРМАЦIЯ_1, який належить їй та знаходиться за адресою: м. Вінниця, АДРЕСА_1, на предмет дотримання мінімальних цін на алкогольні напої.

За результатами перевірки складено акт від 22.10.2004р. про порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995р. (481/95-ВР) , Постанов Кабінету Міністрів України від 21.06.2001р. №700 "Про запровадження мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку та лікеро-горілчані вироби" (700-2001-п) та від 27.08.2003р. "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2001р. №700 (700-2001-п) " щодо реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановленої мінімальної роздрібної ціни.

На підставі згаданого акту начальником Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області прийнято рішення №IЦ-02-12/50Ф/С про застосування фінансових санкцій за порушення правил оптової та роздрібної торгівлі в частині додержання державної дисципліни цін, згідно з яким вирішено вилучити у підприємця ОСОБА_1. у дохід державного бюджету 1000грн.

Позивачка вважала це рішення таким, що не відповідає вимогам законодавства України та визначеній законом компетенції органу, який прийняв рішення щодо застосування до неї штрафних санкцій, а тому після уточнення позовних вимог просила визнати протиправним і скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 05.11.2004р. № IЦ-02-12/50 Ф/С.

Постановою господарського суду Вінницької області від 30 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2006 року, у задоволенні позову СПД ФО ОСОБА_1. відмовлено.

В касаційній скарзі СПД ФО ОСОБА_1. просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

При цьому в сказі вона посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Відповідач в запереченнях на цю касаційну скаргу посилається на необгрунтованість викладених в скарзі доводів і просить відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України (2747-15) , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судами при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та у відповідності із вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір.

Так, з матеріалів справи видно, що працівниками Державної інспекції контролю за цінами у Вінницькій області проведено перевірку магазину IНФОРМАЦIЯ_1, який належить позивачу та знаходиться за адресою: м. Вінниця,АДРЕСА_1, на предмет дотримання мінімальних цін на алкогольні напої.

За результатами перевірки складено акт від 22.10.2004р. про порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995р. (481/95-ВР) , Постанов Кабінету Міністрів України від 21.06.2001р. №700 "Про запровадження мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку та лікеро-горілчані вироби" (700-2001-п) та від 27.08.2003р. "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2001р. №700 (700-2001-п) ", щодо реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановленої мінімальної роздрібної ціни (а.с.11-14).

05 листопада 2004 року начальником Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області прийнято рішення №IЦ-02-12/50Ф/С про застосування до позивача фінансових санкцій за порушення правил оптової та роздрібної торгівлі в частині додержання державної дисципліни цін, згідно з яким вирішено вилучити у підприємця ОСОБА_1. у дохід державного бюджету 1000грн.

Відповідно до абзацу 11 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) встановлена відповідальність - фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості отриманої партії товару, але не менше 1000грн. Зазначений штраф спрямовується до бюджету згідно з чинним законодавством.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли грунтовного висновку про правомірність прийняття відповідачем оскарженого рішення.

При цьому вони виходили з того, що відповідно до ст.16 та ч.4 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України; рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) , зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України: визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Згідно з ч.2 і ч.3 ст.13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.; державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.

Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін: вилучення в доход відповідного бюджету суми необгрунтовано одержаної виручки та стягнення штрафу.

Повноваження та компетенція відповідача визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N1819, якою затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами (далі "Держцінінспекція") є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому; Держцінінспекція має серед інших право: проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необгрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.

Директивним Наказом Мінекономіки від 01.03.2001р. №3-Д "Про відносини з Державною інспекцією з контролю за цінами, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра економіки України", визначено стратегічні цілі та основні завдання Держцінінспекції, якими є забезпечення реалізації державної цінової політики шляхом організації та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, установлення та застосування цін і тарифів; Держцінінспекція самостійно виконує функції, які передбачені законодавством України з діяльності органів виконавчої влади - юридичних осіб, а також специфічні контрольно-наглядові функції з реалізації цінової політики держави в межах завдань, визначених Кабінетом Міністрів України, та прав, наданих для їх виконання.

Держцінінспекціям відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженим Указом Президента України від 23 жовтня 2000 року М1159/2000, надано право застосовувати відповідно до законодавства України до суб'єктів підприємництва економічні (фінансові) санкції.

Також судами правильно зазначено, що п.п. 1.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2001 року № 700 (700-2001-п) "Про запровадження мінімальних цін на вітчизняні та імпортні алкогольні напої", визначено розміри мінімальних цін на вітчизняні та імпортні алкогольні напої; установлено, що порядок визначення та застосування мінімальних цін на вітчизняні та імпортні алкогольні напої і зміни до них затверджує Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції разом з Міністерством аграрної політики та Державною податковою адміністрацією.; Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Державній податковій адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям доручено установити контроль за дотриманням державної дисципліни цін та правил торгівлі у сфері реалізації (продажу) алкогольних напоїв.

На виконання зазначеної постанови Міністерством фінансів України, Мінекономіки України та аграрної політики України прийнято спільний наказ N371/168/239 від 08.08.2001р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 серпня 2001 року за N 751/5942 (z0751-01) (чинний на момент прийняття оспорюваного рішення), яким затверджено Порядок визначення та застосування мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку і лікеро-горілчані вироби, відповідно до пункту 7 якого контроль за дотриманням державної дисципліни цін та правил торгівлі у сфері реалізації (продажу) вітчизняних та імпортних горілки і лікеро-горілчаних виробів здійснюється Державною інспекцією з контролю за цінами, Державною податковою адміністрацією, Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Згідно з пунктом 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 02.06.2003р. №790 (790-2003-п) , рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Пунктом 1 Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 07.10.2003р. N274 встановлено, що застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, виготовленими за коньячною технологією, горілкою та лікеро-горілчаними виробами за цінами, нижчими, ніж встановлені оптово-відпускні або роздрібні ціни на коньяк, алкогольні напої, виготовлені за коньячною технологією, горілку та лікеро-горілчані вироби, а також роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, покласти на Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи.

Відповідно до п.п.3.8 п.З Iнструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. N298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за N1047/6238, Державна інспекція з контролю за цінами, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок суб'єктів господарювання приймають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким передбачено такі санкції та їх розміри.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обгрунтовано визнали, що Державна інспекція по контролю за цінами у Вінницькій області мала право на проведення перевірки, складання акту та прийняття оскарженого рішення і тому правильно відмовили СПД ФО ОСОБА_1. у задоволенні позову.

З дотриманням вимог процесуального законодавства судами також зроблено вірний висновок щодо пропуску позивачкою строку на звернення до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Вінницької області від 30 березня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2006 року

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.