Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2004р.

у справі №22-2174

за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості по прибутковому податку, -

встановив:

У липні 2003 року позивач звернувся до місцевого Жовтневого суду м.Запоріжжя з позовом про стягнення з приватного нотаріуса ОСОБА_1 узгоджену суму податкової заборгованості по прибутковому податку з громадян у сумі 62879,41грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що згідно даних облікової картки платника податку заборгованість перед бюджетом приватного нотаріуса ОСОБА_1. з прибуткового податку станом на 29.03.2002р. становить 62879,41грн., що підлягає стягненню до місцевого бюджету.

Рішенням місцевого Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14 травня 2004р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Суд першої інстанції при постановленні рішення виходив з того, що під час судового розгляду справи було встановлено, що набувшим чинності рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 грудня 1999р. у справі №2-2337/1999р. ДПI у Жовтневому районі м.Запоріжжя було зобов'язано провести перерахунок прибуткового податку ОСОБА_1. за ставкою 20%. Отже, суд дійшов висновку, що застосування податковим органом ставки податку з прибуткового податку розміром 40% на підставі п.1 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. (13-92) є неправомірним.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2004р. апеляційну скаргу ДПI у Жовтневому районі м.Запоріжжя на рішення суду першої інстанції було задоволено частково та скасовано рішення місцевого Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14 травня 2004р. із направленням справи на новий розгляд в іншому складі.

Судова колегія апеляційної інстанції встановила, що сума заборгованості, щодо якої поставлено питання про стягнення з приватного нотаріуса ОСОБА_1., виникла за період з 1999р. по 2001р., тобто після вирішення справи №2-2337/1999р.. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка.

Не погоджуючись з ухвалою суду другої інстанції, відповідач звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, поставлено питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14 травня 2004р..

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 грудня 1999р. у справі №2-2337/1999р. на яке посилається при вирішенні спору суд першої інстанції стосується сплати приватним нотаріусом прибуткового податку за період з 1997р. по 1999р., а позовні вимоги даної справи стосуються заборгованості відповідача по цьому податку за наступні періоди - з 1999р. по 2001р..

За таких обставин судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо не належного з'ясування обставин справи.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.

Отже, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, вирішено справу у відповідності з нормами процесуального права, постановлено обгрунтоване рішення. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2004р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.