Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

при секретарі Iльченко О.М.

за участю представників

позивача: Шелестюка I.А.

відповідача: Сахарчука А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Волинської області від 07.12.2005 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р.

у справі № 9/54-2

за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Волинської області від 07.12.2005 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р., позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПI у м. Луцьку від 22.08.2003 р. № 0002712302/0, від 20.10.2003 р. №0002712302/1, від 17.11.2003 р. № 0002712301/2, від 22.12.2003 р. №0002712302/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 326551,50 грн., у тому числі 35873 грн. основного платежу та 290678,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Луцької ОДПI на користь ДКП "Луцьктепло" судові витрати у сумі 85 грн. та 118 грн.

Луцька ОДПI подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове, яким відмовити у позові.

ДКП "Луцьктепло" у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом від 20.08.2003 р. позапланової комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2000 р. по 01.04.2003р. зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

п.п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , яке полягало у зайвому віднесенні до складу податкового кредиту у лютому 2002 року податку на додану вартість в сумі 55000 грн. без оплати ВАТ "Волиньобленерго" (за електроенергію) та у січні 2002 року податку на додану вартість в сумі 28885 грн. без оплати ВАТ "ЛПЗ" (за газ) в сумі 28885 грн.;

п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , яке полягало у включенні до податкового кредиту податку на додану вартість з вартості придбання товарів (робіт, послуг) без податкових накладних, дані в декларації з податку на додану вартість не відповідають даним книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за березень, квітень, липень, серпень 2002 року;

п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7, п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , яке полягало у тому, що підприємство по податковому зобов'язанню при здійсненні операції з продажу теплової енергії занижувало та завищувало податкові зобов'язання. База оподаткування з надання послуг з теплопостачання населенню, бюджетним організаціям рахується за касовим методом від оплачених послуг теплопостачання.

На підставі акту перевірки ДПI у м. Луцьку прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.08.2003 р. № 0002712301/0 про визначення позивачеві згідно з п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 326551,50 грн., в тому числі 35873 грн. основного платежу та 290678,50 грн. штрафних санкцій.

Визнаючи нечинними податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 326551,50 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом недотриманий Порядок оформлення і реалізації документальних перевірок, що полягає у відсутності в акті перевірки аргументованих посилань на первинні документи, при проведенні судово-бухгалтерської експертизи експерт не зміг підтвердити визначену актом перевірки суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 35873 грн. через відсутність в акті перевірки джерела інформації щодо даних первинних документів в частині донарахування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обгрунтованими судові рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони ухвалені з порушенням норм процесуального права, на підставі неповного з'ясування обставин, які мали бути підтверджені певними доказами.

Суди взагалі не надали оцінки виявленим відповідачем в ході перевірки порушенням, які зафіксовані актом перевірки і які містять обгрунтування змісту позиції податкової інспекції, не надали правової оцінки позиції податкової інспекції, розміру нарахованих податкових зобов'язань, обмежившись лише посиланням на те, що в акті перевірки відсутні аргументовані вказівки на первинні документи податкового обліку.

Судами не було встановлено, в чому ж полягало зафіксоване актом перевірки порушення, чи дійсно воно мало місце та чи були у податкового органу підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 КАС України (2747-15) перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази, і, в залежності від встановлених обставин, здійснити розгляд справи у відповідності із нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Волинської області від 07.12.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. скасувати, а справу направити до Господарського суду Волинської області на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.