Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А

Степашка О.I.

при секретарі: Iльченко О.М.

за участю представників:

позивача: Кузьміної В.О.

відповідача: Рачинського Р.М.

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2005 та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2005

у справі № 5/54-23/59

за позовом Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом, з врахуванням уточнених вимог, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПI по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 08.01.2004 №0000010900/0 про зобов'язання сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження в сумі 82424,64 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.03.2005, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2005, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.01.2004 №0000010900/0 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 69412,28 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена комплексна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001 по 30.09.2003, за результатами якої складено акт №158/33-1/03328379 від 30.12.2003.

Перевіркою встановлено, що позивач за період з 06.02.2002 по 01.04.2002 як платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, провів залік взаємних вимог з ТОВ ПТП "Запоріжсталь-Iнвест-Торгпром" на суму 10180,76 грн. (акт від 28.02.2002 №000000025), на суму 8138,00 грн. (акт від 29.03.2002 №000000057), які виникли в результаті господарської діяльності по реалізації позивачем цьому підприємству брухту чорних та кольорових металів на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.1998 та отримання від нього товарів, згідно рахунків-фактур від 11.02.2002 №000002826У, від 27.02.2002 №000004606У, від 28.03.2002 №000007385М.

Згідно акту приймання передачі векселів від 21.03.2002 позивачем передано АТ "Запоріжгаз" за спожитий природний газ на підставі договору №71П-3П від 02.01.2002 вексель №6931339912423 на суму 32105,88 грн. та вексель №6931339912422 на суму 32000,00 грн., засвідчивши своє безумовне зобов'язання перед ВАТ "Запоріжгаз".

Відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) у зв'язку з здійсненням відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, не за грошові кошти без попередньої згоди податкового органу, на загальну суму 82424,64 грн.

На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу на підставі пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) нараховано штраф в розмірі суми відчуження.

Як встановлено у справі, станом на 06.02.2002 у позивача утворився податковий борг в розмірі 29039,31 грн. у зв'язку з чим виникло право податкової застави, про що він був повідомлений відповідачем шляхом надсилання першої податкової вимоги від 11.02.2002 №1/56 та другої - від 26.03.2002 №2/104.

Відповідно до п.1.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (із врахуванням змін та доповнень) податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п.8.1. ст.8 вказаного Закону, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу (пп.8.2.2. п.8.2 ст.8 даного Закону).

Підпунктом 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Відповідно до пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема,

купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за цінами, що не є меншими за звичайні; використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

У справі встановлено, що позивачем здійснювалась реалізація брухту чорних та кольорових металів ТОВ ПТП "Запоріжсталь-Iнвест-Торгпром" на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.1998 №49 та ТОВ "Сітрон" за договором від 12.11.2001 №259/01.

У період з 06.02.2002 по 01.04.2002 позивачем було проведено залік взаємних вимог з ТОВ ПТП "Запоріжсталь-Iнвест-Торгпром" на суму 10180,76 грн. згідно акту від 28.02.2002 №000000025 та на суму 8138,00 грн. згідно акту від 29.03.2002 №000000057, а всього на суму 18318,76 грн.

Однак, суди попередніх інстанцій встановивши, що відчуження металобрухту на суму 5306,40 грн. відбулося до виникнення податкової застави, дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для застосування штрафних санкцій на зазначену суму.

Щодо видачі позивачем векселів в оплату поставленого природного газу, то судова колегія погоджується з висновками судів, що позивач не здійснював відчуження векселів за угодою з ВАТ "Запоріжгаз", а векселі були ним використані як засіб платежу.

Відповідно до приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) узгодженню підлягають операції з активами, що перебувають у податковій заставі.

При купівлі товару, розрахунок за який здійснюється векселем, такого майна немає, тому немає і предмета узгодження.

Вексель за своєю правовою природою є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Емітований вексель не є активом підприємства, в розумінні п.1.7 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , ні товаром, в розумінні п.1.6 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Таким чином, позивач фактично відстрочив виконання свого зобов'язання перед ВАТ "Запоріжгаз" щодо сплати боргу у розмірі 64105,88 грн., при цьому зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу між сторонами припинилися, і у позивача виникли зобов'язання перед векселеотримувачем щодо оплати векселя.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи встановлених судом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняли правильне рішення, і не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2005 та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2005 - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.