Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

при секретареві - Сидорович О. В.,

з участю:

представника відповідача -ОСОБА_1

провівши у відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області (далі - Управління ПФУ в місті Біла Церква Київської області) про визнання бездіяльності неправомірною,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2006 року, -

У травні 2006 року ОСОБА_3. звернувся до Управління ПФУ в місті Біла Церква Київської області з позовом про визнання неправомірною відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання її перерахувати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в порушення вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) відповідач не перерахував йому пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Вказував, що такі виплати передбачені статтями 54 та 50 зазначеного Закону та повинні здійснюватися, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до статті 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Просив суд зобов'язати відповідача встановити йому з 19 червня 2001 року пенсійне забезпечення у розмірі, встановленому цим Законом, тобто пенсію по інвалідності не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75 % мінімальної пенсії за віком, як особі, віднесеній до першої категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду другої групи.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2006 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування зазначених судових рішень і задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_3. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, його визнано інвалідом другої групи.

Відповідно до статей 50, 54 цього Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року "Про затвердження Порядку нарахування пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну його здоров'ю, яка повинна складати 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при визначенні розміру пенсії позивача, відповідач обгрунтовано керувався положеннями постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих на виконання вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , оскільки відповідно до заключних положень Закону, роз'яснення порядку застосування цього Закону здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Однак, такий висновок судів не ґрунтується на нормах матеріального права.

Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні наявного у справі спору підлягають застосуванню норми Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а також Законів України, якими встановлювався прожитковий мінімум на відповідний рік.

Отже, під час вирішення справи, судам необхідно було керуватися зазначеними Законами, які мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України.

Оскільки судами під час розгляду справи порушено норми матеріального права, прийняті ними рішення підлягають скасуванню. Однак, в зв'язку з тим, що у справі необхідно встановлювати нові обставини справи та досліджувати нові докази, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з чим касаційна скарга задовольняється частково.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2006 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.