Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Ільченко О.М.

за участю представника

позивача: Дмитраша І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2004 р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 р.

у справі № 5/1501-25/168

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаковар"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.09.2004 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 р., позовні вимоги задоволені. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 29.03.2004р. № 0001192320/0/7637 та № 0001212320/0/7638. Стягнуто з ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на користь ТОВ "Лаковар" 85 грн. державного мита та 188 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами вимог п.п. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), оскільки суди залишили поза увагою факт завищення балансової вартості групи основних фондів, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань в сумі 4960,73 грн. Зазначає про порушення судами вимог п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону, оскільки вважає, що позивач неправомірно сформував валові витрати за послугами з ведення бухгалтерського, податкового та статистичного обліку, наданими ТОВ "Аквітор", оскільки ведення бухгалтерського обліку здійснюється працівниками позивача, які отримують за це заробітну плату, що включається до валових витрат. Наголошує на тому, що послуги із доставки товару, надані залізницею, не відшкодовані покупцями, що передбачено відповідними договорами, і їх вартість неправомірно включена до складу валових витрат.

ТОВ "Лаковар" у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки прийняті податкове повідомлення-рішення № 0001192320/0/7637 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток, в тому числі 48037 грн. основного платежу та 24018,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення № 0001212320/0/7638 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість, в тому числі 29969,00 грн. основного платежу та 14984,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Однією з підстав для визначення позивачеві податкових зобов’язань стало зафіксоване актом перевірки завищення позивачем валових витрат на загальну суму 8333,35 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат витрати з оплати наданих ТОВ "Аквитор" послуг з бухгалтерського обліку.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при вирішенні спору в частині правомірності віднесення до складу валових витрат витрати, пов’язані з оплатою послуг, наданих ТОВ "Аквитор" на підставі договору № 20 від 22.02.2001 р.

Проаналізувавши зміст вказаного договору, приписи ст. 1 Закону України "По бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІУ, ст. 4 Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р. № 3125-ХІІ, суди правильно встановили, що надані ТОВ "Аквитор" послуги із супроводу програмного забезпечення програми 1С "Бухгалтерія" є послугами у сфері науково-технічного забезпечення основної діяльності платника податку, а послуги з контролю за правильністю підготовки звітних документів є фактично консультаційними послугами та послугами із внутрішнього аудиту підприємства, а тому включення витрат з таких послуг до складу валових ґрунтується на приписах п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за цими операціями відповідає вимогам п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також підставою для визначення позивачеві податкових зобов’язань було зафіксоване актом перевірки віднесення позивачем до складу валових витрат витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, в тому числі витрат з ремонту адмінбудівлі.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій вимог п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при вирішенні спору в частині правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрати з ремонту адмінбудівлі, оскільки віднесення протягом звітного періоду до валових витрат витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного податкового періоду, ґрунтується на приписах п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підпр иємств".

Іншою підставою для визначення податкових зобов’язань було зафіксоване актом перевірки неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат витрати з доставки товару покупцям.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно обґрунтованості віднесення позивачем до складу валових витрат витрати, пов’язані з продажем товарів, яка здійснювалась на підставі договорів купівлі-продажу, оскільки така позиція ґрунтується на приписах п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який передбачає віднесення до складу валових витрат витрати, сплачені (нараховані) у зв’язку з продажем продукції (робіт, послуг).

Умовами договорів купівлі-продажу не передбачалось відшкодування покупцями товару витрат з доставки товару, на що посилається податкова інспекція.

Віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за цими операціями відповідає вимогам п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а рішенням Господарського суду Львівської області від 14.09.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.