К-31885/06 Про визнання права на пенсію - 28.05.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 15 червня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на пенсію та зобов'язання перерахунку пенсії, -

У березні 2006 року представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про визнання права на пенсію учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліда 2-ї групи з урахуванням додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю: з 01.01.2000 р. у розмірі 1894,9 грн., з 01.01.2001 р. у розмірі 2176,73 грн., з 01.01.2002 р. у розмірі 2345 грн., з 01.01.2003 р. у розмірі 2345 грн., з 01.01.2004 р. у розмірі 2491,03 грн., з 01.01.2005 р. у розмірі 2905 грн. та зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат зробити перерахунок призначеної позивачу пенсії з урахуванням додаткової пенсії.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, він знаходиться на

____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № К-31885/06 Доповідач: Леонтович К.Г.

пенсійному обліку в Одеському облвійськоматі, який здійснив призначення пенсії, з 1999 р. як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи йому наданий статус інваліда ІІ-ї групи і відповідно до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" він має право на пенсію по інвалідності і додаткову пенсію за шкоду, нанесену здоров'ю. Відповідач порушив його права на призначення пенсії в порядку, передбаченому ст.ст.49,50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", чим заподіяв майнової шкоди у вигляді недоодержаних доходів по пенсійному забезпеченню з дня призначення пенсії.

Посилаючись на порушення пенсійних прав просив визнати право на пенсію учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліда 2-ї групи з урахуванням додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю за період 2000-2005 р.р. з урахуванням прожиткового мінімуму

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 15 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове про задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно рішень судів попередніх інстанцій позивач з 1999 р. відповідно до посвідчення являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії зі статусом інваліда ІІ-ї групи згідно довідки МСЕ, який з 2000 р. отримував пенсію по інвалідності 430,59 грн.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права на пенсію учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліда 2-ї групи з урахуванням додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з тих обставин, що призначення та виплати пенсій інвалідам і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС регулюються ст.ст.49,50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС". які передбачають державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, нанесену здоров'ю, вказана пенсія не повинна бути меншою восьми мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія встановлюється 75 відсотків мінімальної пенсії за віком При цьому суди посилалися на встановлення розміру мінімальної пенсії за віком постановами Кабінету Міністрів України №342 від 19.03.1996 р. (342-96-п) , № 831 від 26.07.1996 р. (831-96-п) , розмір якої складав відповідно вказаних постанов становив 16,62 грн. та постанову КМ України №1 від 03.01.2002 р. (1-2002-п) , якою мінімальна пенсія за віком встановлена 19,91 грн.. З визначеного КМ України розміру мінімальної пенсії за віком виплачувалася позивачу встановлена пенсія, з цих підстав суди прийшли до висновків, що позовні вимоги позивача безпідставні, оскільки вказані постанови КМ України не скасовані і повинні застосовуватися.

Однак, судова колегія Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Вирішуючи даний спір судами попередніх інстанцій не встановлені обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення позовних вимог. Так, судами не встановлено, коли та за яким законом позивачу призначалася пенсія, коли, з яких розрахунків та з яких коштів проводилися перерахунки пенсії як інваліду 2-ї групи. Крім того, з обставин справи вбачається, що позивачеві нараховувалася та виплачувалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 звернувся з вимогами про визнання права на пенсію учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліда 2-ї групи з урахуванням додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю. Тобто, позивач ставить питання про визнання права на інший вид пенсії, передбачений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", а не на виплату надбавок до призначеної пенсії за іншим Законом .

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особи, які мають одночасно право на різні види державної пенсії, мають право за їх вибором на призначення одного виду пенсії. судами не вияснено, чи звертався ОСОБА_2 у відповідні органи про призначення йому оскаржуваної пенсії, чи приймалося по цьому питанню рішення.

Вимоги, поставлені в позові, судами першої та апеляційної інстанції не досліджувалися, не вияснявся зміст позовних вимог, не перевірялися обставини чи являється позивач учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та чи має відповідно оформлені документи, які підтверджують статус позивача як інваліда. Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази.

Вирішуючи даний спір суди не встановили, виходячи із завдань ст. 2 КАС України, чи дії або рішення відповідача були у межах наданих йому повноважень. Судами не досліджено та не дано правової оцінки законодавчим актам, в тому числі, які визначають правосуб'єктність відповідача, його права та обов'язки у сфері публічних відносин.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі, що являється грубим порушенням ст.ст. 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанції спростовують, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду міста Одеси від 15 червня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2006 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.