Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

секретар судового засідання Коваль Е.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 07.10.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 та постанову господарського суду м. Києва від 16.10.2006

у справі №25/110-А

за позовом ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду м. Києва від 16.10.2006, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 у справі №25/110-А, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової документальної перевірки ДП "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р. та на підставі Акту № 661/16-4/2 584661 від 17.11.2005р., СДПІ прийнято рішення № 0000661604/0 від 01.12.2005р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38 853,70 грн. та №000075604/0 від 01.12.2005р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1225,25 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2001 - 2003р. господарським судом м.Києва порушувались справи про банкрутство ДП "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" та було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Зокрема мораторій діяв: з 21.09.2001р. по 29.10.2001р., з 12.03.2002р. по 17.05.2002р., з 21.05.2002р. по 11.10.2002р., з 11.10.2002р. по 06.02.2003р., з 07.02.2003р. по 29.10.2003р., з 02.12.2003р. та станом на час розгляду справи в судах.

Штрафні санкції визначено позивачу за встановлені порушення протягом 2002р. і 2003р., тобто в період дії мораторію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) - мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п. 3, 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом" - у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 4. ст. 12 Закону - мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. Відповідно до п. 7. ст. 12 Закону - дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

У період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені статтею 16 та підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, не застосовуються. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) із змінами і доповненнями, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.

Згідно Акту перевірки відповідачем визначено штрафні санкції за порушення вчинені в період дії мораторію, штрафні санкції нараховано саме за виявлені порушення, останні не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов'язань.

Рішеннями, які оскаржуються, СДПІ застосовано до позивача адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання може бути застосовано уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції може бути встановлено виключно законами.

Пунктом 5 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України (436-15) передбачено, що положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення вчинено після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань встановлено іншу відповідальність договором, укладеним до зазначеного в п. 1 цього розділу строку. Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Адміністративно-господарські санкції може бути застосовано до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст. 250 ГК України).

Тобто, наведеним положенням закону пом'якшено відповідальність суб'єктів господарювання за порушення правил здійснення господарської діяльності шляхом обмеження терміну, на протязі якого може бути нарахована штрафна санкція.

Штраф який застосовано до позивача спірними рішеннями визначено на підставі Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з "регулювання обігу готівки" №, 436/95 (436/95) від 12.06.1995 р. (далі Указ) та п. 1, 4, 6 ст. 17 Закону № 1776. При цьому, порушення позивачем Постанови № 72 та п. 9, п. 11, п. 13 ст. 3 Закону № 1776 є порушенням встановлених законом правил здійснення господарської діяльності, отже визначені штрафи є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні ст. 241 ГК України. Оскаржувані рішення прийнято СДПІ 01.12.2005 р., а згадані порушення виявлено відповідачем -17.11.2005.

Таким чином, відповідачем порушено строк застосування адміністративно-господарських санкцій, що встановлено ст. 250 ГК України, адже до правовідносин, в яких орган державної влади в особі органу державної податкової служби застосовує штраф до суб'єкта господарювання (як один з видів адміністративно-господарських санкцій) регулюються нормами ГК України (436-15) .

Крім того, судова колегія погоджується з висновками судів, що неправомірним є включення до зведеного Акту перевірки та, відповідно, застосування штрафних санкцій за порушення, виявлені на відособлених підрозділах позивача Рівненській АЕС та Хмельницькій АЕС, так як на підставі Акту перевірки Володимирецької ОДПІ від 12.05.2005 р. за порушення, які перенесено відповідачем до зведеного Акту перевірки, податковим повідомленням-рішенням № 0000292301/0 від 17.05.2005р. штрафні санкції в розмірі 4 144, 47 грн. застосовано до ВП "Рівненська АЕС" ДП "Енергоатом". Це повідомлення-рішення оскаржено у встановленому законом порядку та скасовано, що підтверджується рішенням господарського суду Рівненської області від 02.08.2005р. у справі 2/123, яке набрало законної сили, згідно ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2006 р. Щодо порушень п. 11 ст. 3 Закону № 1776, виявлених на структурному підрозділі Хмельницької АЕС, то Славутською ОДПІ прийнято рішення щодо цих порушень.

За таких обставин господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків задоволенню не підлягає, а ухвала Харківського Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 та постанова господарського суду м. Києва від 16.10.2006 у справі №25/110-А – залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 та постанову господарського суду м. Києва від 16.10.2006 у справі №25/110-А – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.