Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Ільченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Летичівському районі Хмельницької області (правонаступника Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області)

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду

від 14.03.2005р.

у справі № 16/309-н

за позовом Кооперативного підприємства "Ринок" Летичівського районного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у Летичівському районі Хмельницької області (правонаступника Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2004 р. позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Летичівської МДПІ № 0000102320/3 від 02.07.2004 р. в частині застосування та стягнення з КП "Ринок" Летичівського районного споживчого товариства штрафу у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, у розмірі 16508,28 грн. Стягнуто з Летичівської МДПІ на користь КП "Ринок" Летичівського районного споживчого товариства 42,50 грн. витрат з оплати державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.03.2005 р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у позові та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. Викладено резолютивну частину рішення в редакції, за якою позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Летичівської МДПІ №0000102320/3 від 02.07.2004 р. в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 20933,51 грн. Стягнуто з Хмельницької МДПІ на користь позивача 85грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДПІ у Летичівському районі Хмельницької області (правонаступник Хмельницької ОДПІ) подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог п. "а" п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, вважаючи, що податковий орган правомірно застосував штрафні санкції за відчуження активів без дозволу податкового органу та зазначаючи, що відсутність конкретної норми у законі, що забороняє відчуження активів у рахунок заробітної плати, не скасовує обов’язку з податкового органу здійснювати контроль за правомірністю реалізації активів боржника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. "а" п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюд жетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, яке полягало у видачі підприємством товарів у рахунок погашення заборгованості із заробітної плати на суму 20933,51 грн. під час перебування активів у податковій заставі без письмового узгодження з податковим органом.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102320/3 від 02.07.2004 р. про застосування до позивача згідно з п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ штрафних санкцій у розмірі відчуження, який визначений за звичайними цінами, що становить 72105,83 грн.

Суд касаційної інстанції визнає правильною позицію суду апеляційної інстанції стосовно того, що при передачі майна в рахунок погашення боргу із заробітної плати під час дії податкової застави згода податкового органу не потрібна, оскільки п. "а" п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ цього не вимагає.

Вказаною нормою закону передбачено право платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснювати вільне розпорядження ними, окрім операцій, конкретний перелік яких визначено цією нормою Закону, тобто платник податків зобов’язаний узгоджувати з податковим органом тільки законодавчо визначені операції.

Є правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність законодавчої вимоги здійснювати перереєстрацію податковим органом податкової застави у Державному реєстрі після припинення дії Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" від 04.03.1998 р. № 167/98 (167/98) та набранням чинності ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Летичівському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.03.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.