Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м.Києва від 01.12.2005 та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 16.05.2006

у справі №11/187-25/359

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000461604/0 від 10.08.2004, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 785512,55 грн.

Постановою Господарського суду м.Києва від 01.12.2005, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006, позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову зустрічну перевірку з питань взаємовідносин позивача із ТОВ "Консорціум "Енергомашінжинірінг" за період квітень-червень, серпень, вересень, жовтень 2003 року, за результатами якої складено акт №530/16-4/19480600 від 10.08.2004.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000461604/0 від 10.08.2004, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 785512,55 грн.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

За приписами пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено ряд договорів з ТОВ "Консорціум "Енергомашінжинірінг" на придбання товару та отримання технічних послуг, а саме №44/1-54 від 15.04.2003 на купівлю-продаж димососів типу Д-25х2ШБ комплектно з електродвигунами типу АОД—1600/800-10/12У1; №44/1-74 від 23.05.2003 про купівлю-продаж електродвигуна типу АОД-1600/800-10/12У1; №44/1-181 від 08.09.2003 про поставку вузлів електрофільтра в комплекті з устаткуванням, виробами та надання послуг з розробки проекту, авторського нагляду та шеф-монтажу; №44/3-233 від 28.10.2003 про надання технічних послуг.

Суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у зв’язку з придбанням товарів, віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентом позивача, який є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ, а видані ним податкові накладні містять всі необхідні реквізити передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону, що не заперечується відповідачем.

Виконання вищезазначених договорів підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що підтверджують оплату придбаних позивачем товарів та послуг, транспортними документами, актами приймання-передачі по кількості, а використання отриманого обладнання у господарській діяльності - договорами з ВАТ "Західенерго" щодо подальшої реалізації придбаних позивачем товарів та послуг, та актами від 20.12.2003 та 05.01.2004 про прийняття в експлуатацію димососів після комплексного випробування.

Операції з придбання товарів та послуг у ТОВ "Консорціум "Енергомашінжинірінг" та їх продаж ВАТ "Західенерго" відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про правомірне віднесення позивачем до податкового кредиту у квітні-жовтні 2003 року сум податку на додану вартість за господарськими операціями по придбанню товарів та послуг у ТОВ "Консорціум "Енергомашінжинірінг", правильними.

Посилання відповідача на правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість з тих підстав, що ПП "Юнік", який був виробником димососів, не звітує з липня 2003 року та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, правильно не взято судом до уваги, оскільки докази існування у позивача будь-яких господарських операцій з ПП "Юнік" відсутні.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.

Постанову Господарського суду м.Києва від 01.12.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.