К-699/07 Про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення в частині нарахування штрафних санкцій ( ПДВ) - Текст документа

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод імені Тараса Шевченка" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області в якому просить (з урахуванням уточнень від 06.04.2006 року та від 20.05.2006 року) визнати недійсним податкове повідомлення - рішення за № 0000652331/3 від 06.10.2005 року в частині нарахування штрафних санкцій на суму 84822 грн. за платежем "податок на додану вартість"

Постановою господарського суду Київської області від 06.06.2006, яку залишено без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.11.2006 у справі № 66/4-06, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області з 10.02.2005р. по 21.04.2005р. з перервою в роботі проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Цукровий завод імені Тараса Шевченка" за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., за наслідками якої складено акт №116/23-1/31364379 від 22.04.2005р.

Згідно п.2.5.1 Акта в ході перевірки встановлено, що позивачем при поданні декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004 року не були враховані обсяги продажу на суму 1 022 019, 00 грн. (податок на додану вартість 204404, 00 грн.) та обсяги придбання на суму 703 034. 00 грн. (податок на додану вартість 140 607 грн.). Сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в розмірі 63 797, 00 грн. відображена підприємством при поданні уточнюючої декларації за жовтень 2004 року від 04.02.2005р. Штраф на суму заниженого податкового зобов'язання в розмірі 63 797, 00 грн. самостійно позивачем не нарахований та не сплачений.

Згідно п.2.5.2 Акта перевіркою встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість за серпень 2004 року на суму 5 864,02 грн., тобто не проведено коригування і не збільшено податкові зобов'язання згідно рішення суду від 25.08.2004р. по справі № 06/1975. Зокрема, підприємством в червні 2004р. проведено коригування і зменшено податкові зобов'язання на суму податку на додану вартість в розмірі 15 551, 00 грн. відповідно до ухвали суду від 30.06.2004 р. № 06/1975 про прийняття до розгляду позовної заяви і порушення провадження по справі щодо стягнення заборгованості з СВК "Княжа Криниця" на суму 117117, 04 грн., в тому числі податок на додану вартість 15551, 00 грн. Відповідно до рішення господарського суду від 25.08.2004р. фактична сума боргу, розрахованого позивачем, становить 58 121,88 грн.. в тому числі податок на додану вартість 9 686, 98 грн., яку і вирішено стягнути з СВК "Княжа Криниця". Підприємством не проведено збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму різниці в розмірі 5 864, 02 грн.

Відповідно до п.2.5.3 Акта підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у серпні 2004 року суму ПДВ в розмірі 99 983, 10 грн. внаслідок придбання цукрового буряка від ПП "Агрофірма "Промінь" (податкова накладна від 29.08.2004р. № 125) на суму 599 898, 62 грн., оскільки поставка буряків від продавця (ПП "Агрофірма "Промінь") та зарахування коштів від покупця (ТОВ "Цукровий завод імені Тараса Шевченка") у серпні не відбувалось.

Згідно з пп.4.2.2 "б" п.4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На підставі акта перевірки №116/23-1/31364379 від 22.04.2005р. Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000652331/3 від яким відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , п.4.5 етапі 4, п.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) Позивачеві визначену суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 456 155. 00 грн., з яких 249 510, 00 грн. складає основний платіж та 206 645, 00 - штрафні санкції.

Як зазначалось вище, Позивачем оскаржується повідомлення-рішення №0000652331/3 від 06.10.2005р. лише в частині застосування штрафних санкцій на суму 84 822, 00 грн.

Згідно з наданим Відповідачем розрахунком 84 822, 00 грн. фінансових санкцій, нарахованих на 169 644, 00 грн. основного платежу складається з:

2 932, 00 грн. штрафу, нарахованого за серпень 2004 - квітень 2005 років на суму ПДВ в розмірі 5 864, 00 грн.;

49 991, 00 грн. штрафу, нарахованого за серпень 2004 - квітень 2005 років на суму ПДВ в розмірі 99 983, 00 грн.;

31 899, 00 грн. штрафу, нарахованого за жовтень 2004 - квітень 2005 років на суму ПДВ в розмірі 63 797, 00 грн.

Відповідно до п. 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь - яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню, що не було здійснено товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод імені Тараса Шевченка" на суму 5 864, 02 грн. відповідно до рішення суду від 25.08.2004 року по справі № 06/1975.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Цукровий завод імені Тараса Шевченка" не заперечується факт відсутності відповідного корегування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2004 року на суму 5 864, 02 грн., проте він вважає, що в цьому випадку відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки нездійснення ним коригування податкового зобов'язання на зазначену суму не призвело до недоплати з ПДВ в звітному періоді, яка повинна мати місце для застосування штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів відносно того, що обгрунтування позивача не спростовують правомірності нарахування штрафних санкцій, оскільки пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачає можливість нарахування штрафних санкцій як на суму недоплати, так і на суму заниження податкового зобов'язання, що і мало місце в даному випадку, а тому доводи Відповідача про правомірність оскаржуваного рішення в цій частині є цілком обгрунтованими.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод імені Тараса Шевченка" також не заперечує факт відсутності відповідного корегування податкового зобов'язання з ПДВ у жовтні 2004 року на суму 63 797 грн., проте зазначає, що помилково відобразив дане податкове зобов'язання у вересні 2004 року, а це, на його думку, не тягне за собою обов'язку сплатити штраф і не є порушенням вимог п. 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , оскільки не призводить до недоплат з податку на додану вартість.

Суди вірно зазначили, що такі доводи є необгрунтованими, оскільки відповідно до п.17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Згідно з п. 17.2 статті 17 згаданого Закону умовою для застосування штрафу є факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Отже, оскільки ТОВ "Цукровий завод імені Тараса Шевченка" не сплатило суму штрафу та не відобразило суму штрафу у наступному податковому періоді, висновок податкового органу про наявність порушення п. 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є обгрунтованим.

Відносно нарахування штрафних (фінансових) санкцій за неправомірне віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 99 983, 10 грн. за податковою накладною № 125 від 29.08.2004 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги позивач стверджує, що поставка цукрових буряків в кількості 3 428 тонн здійснена за договором купівлі продажу від 27.08.2004 року, при цьому перша подія відбулась в серпні 2004 року, що підтверджують первинні документи (доручення, накладна, податкова накладна). За правилом першої події підприємство відобразило право на податковий кредит за наявності належним чином оформленої податкової накладної (пп. 7.4.5 та пп. 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ) з дотриманням умов п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (цукровий буряк - основна сировина для виробництва цукру).Таку умову, як нарахування податкових зобов'язань та включення їх до декларації продавця, Закон про ПДВ для прав на податковий кредит не висуває. Головне щоб виконувались всі умови податкового кредиту, а також була правильно оформлена податкова накладна, яку продавець виписав у серпні, що і підтверджує виникнення податкових зобов'язань.

При цьому позивач вважає, що передача цукрових буряків на відповідальне зберігання (договір відповідального зберігання і акт передачі) не призводить до жодних податкових наслідків з ПДВ і перевезення цукрових буряків з м. Херсон на ст. Денгоховка не що інше, як внутрішня перекидка - переміщення цукрового буряку з одного місця зберігання в інше, а така операція не є поставкою товарів і як наслідок - об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 3.1.1. та 3.2.2. закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що і зазначило ДПА у листі від 05.05.2006 року за №8537/716-151715.

Проте, таке твердження Позивача спростовується матеріалами зустрічної перевірки ПП "Агрофірма "Промінь", проведеної Геніченською МДПI з 25.02.2005 року по 01.03.2005 року. Згідно довідки до акту перевірки № 47/23-1/21277668 від 01.03.2005 року, перевіркою встановлено, що ПП "Агрофірма "Промінь" з ТОВ "Цукровий завод імені Тараса Шевченка" уклало угоду № 27/08-04 від 27.08.2004 року на поставку цукрового буряку в кількості 3 428 тонн. На виконання умов угоди ПП "Агрофірма "Промінь" здійснило операцію за податковою накладною № 125 від 29.08.2004р. на суму 599 898, 62 грн., в тому числі 99 983, 10 грн. ПДВ, але поставка буряки від продавця (ПП "Агрофірма "Промінь") та зарахування коштів від покупця (ТОВ "Цукровий завод імені Тараса Шевченка") у серпні не відбувалася.

Сума податку на додану вартість по цій податковій накладній включена до податкового зобов'язання, відображена у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідає даним спеціальної податкової декларації з ПДВ за вересень 2004 року, оскільки фактичне відвантаження та оплата за продукцію здійснені тільки у вересні 2004 року.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Однак, оскільки зарахування коштів від покупця та відвантаження товарів від продавця не відбувалось у серпні 2004 року, суд приходить до висновку, що при складанні податкової накладної № 125 від 29.08.2004 року порушено вимоги пп. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а тому вона не може бути підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо посилання позивача на те, що цукровий буряк передавався на зберігання ПП "Агрофірмі "Промінь", згідно договору схову не відповідає дійсності, оскільки спростовується доказами по справі, а саме перевіркою ПП "Агрофірми "Промінь", якою не було встановлено наявність договору про передачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод імені Тараса Шевченка" придбаних цукрових буряків на відповідальне зберігання ПП "Агрофірмі "Промінь", і що даний договір не надавався, як доказ, суду першої інстанції при розгляді справи.

Тобто ТОВ "Цукровий завод імені Тараса Шевченка" не мало права відносити по виданій податковій накладній № 125 від 29.08.2004 року до податкового кредиту в серпні 2004 року суму ПДВ в розмірі 99983, 10 грн. до моменту виникнення податкового зобов'язання платника податку, з його боку мало місце порушення податкового законодавства, а тому правомірним є застосування відносно нього штрафної санкції на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , що спрямовано на забезпечення режиму фінансової (в тому числі податкової) дисципліни.

Штрафні санкції з податку на додану вартість правомірно були застосовані до товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод імені Тараса Шевченка" згідно з пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , відповідно до якої у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що сума нарахованих відповідачем штрафних санкцій в розмірі 84822 грн. не перевищує п'ятдесяти відсотків заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169 644 грн., суди вірно дійшли висновку, що застосування податковим органом штрафних санкцій та їх розмір є обгрунтованим, оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000652331/3 від 06.10.2005 року прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів попередніх інстанцій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ТОВ "Цукровий завод імені Тараса Шевченка" задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Київської області від 06.06.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 у справі № 66/4-06 - залишаються без змін.