Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 27.05.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Центральної МДПI у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2006

у справі № А36/102

за позовом ТОВ "Промислове будівництво та нерухомість"

до Центральної МДПI у м. Кривому Розі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Промислове будівництво та нерухомість" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Центральної МДПI у м. Кривому Розі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 000139164/0/0, №0001371640/0, №0001381640/0 від 24.03.2006р. про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 14143,08грн. за затримку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2006 в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 скасовано постанову місцевого господарського суду від 25.05.2006 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суді першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки № 496 від 24.03.2006р. Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі прийнято податкові повідомлення - рішення за № 0001381640/0 від 24.03.2006р., яким визначено ТОВ "Промислове будівництво та нерухомість" суму штрафу у розмірі 20 % узгодженої суми податкового зобов'язання сплаченого з затримкою 275,93грн. за платежем податок на додану вартість; № 0001371640/0 від 24.03.2006р., яким визначено суму штрафу у розмірі 20 % узгодженої суми податкового зобов'язання сплаченого з затримкою 122,90грн. за платежем податок на додану вартість;№ 0001391640/0 від 24.03.2006р., яким визначено суму штрафу у розмірі 50 % узгодженої суми податкового зобов'язання сплаченого з затримкою 13744,25грн. за платежем податок на додану вартість.

Нарахування зазначених фінансових санкцій здійснено на підставі п.п. 17.1.7 п. 1 7.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2005 року ТОВ "промислове будівництво та нерухомість" до Центральної МДПI надано: декларацію з ПДВ за червень 2005р. (вхідний №23999 від 20.07.2005р.), податкове зобов'язання, визначено підприємством у сумі 33 410, 00 грн.; уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок:

- №24002 за 09.2004р. на зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету на 5,00грн.;

- №24003 за 12.2004р. на зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету на 30,00 грн.;

- №24004 за 01.2005р. на зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету на 5,00 грн. до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 727,00грн.;

- №24005 за 03.2004р. на зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету на 96,00 грн., до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 30719,00грн.;

- №24006 за 04.2005р. на зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету на 997,00 грн.

На дату подання декларації з ПДВ за червень 2005р. та уточнюючих розрахунків на особовому рахунку платника недоїмки або податкового боргу з податку на додану вартість не було. Різницю між сумою податкових зобов'язань з ПДВ, задекларованих за червень 2005 року декларацією від 20.07.2005 року та податковим кредитом згідно уточнюючих розрахунків від 20.07.2005 року в розмірі 836,67 грн. було сплачено позивачем платіжним дорученням №153 від 20.07.2005 року.

Матеріалів справи свідчать про те, що до листопада 2005 року, коли підприємство вимушено було подати повторно уточнюючі розрахунки, ДПI не врахувало в рахунок податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2005р. наявний у підприємства податковий кредит по уточнюючим розрахункам.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками Дніпропетровського апеляційного господарського суду, що ДПI необгрунтовано не врахувало в рахунок податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2005р. наявний у підприємства податковий кредит по уточнюючим розрахункам, оскільки відповідно абз.3 п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, яка набрала чинність з 01.06.2005 року): "При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду".

Таким чином, як тільки податкове зобов'язання з ПДВ за червень 2005р. стало податковим боргом, ДПI відповідно до вказаної вище норми закону повинно було зарахувати від'ємне значення по ПДВ в зменшення суми податкового боргу з цього податку.

Отже, оскільки ДПI не виконало вимог вказаної норми закону, судом другої інстанції вірно визнано необгрунтованим нарахування штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкових зобов'язань протягом граничних строків, визначених законом.

З огляду на зазначене, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та не дослідив всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та невірного застосування закону до одних правовідносин.

Протре, суд апеляційної інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду другої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Центральної МДПI у м. Кривому Розі задоволенню не підлягає, а постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 у справі № А36/102 - залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центральної МДПI у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 у справі № А36/102 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженн ю не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .