К-38531/06 Про недійсним податкове повідомлення-рішення про заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ - Текст документа

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 28.08.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 по справі № 1/274-АП-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

третя особа СПД ОСОБА_1

третя особа Нововоронцовська міжрайонна державна податкова інспекція

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Херсоні (далі - ДПI) від 13.04.2006 № 0002732301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 248 612 грн. на підставі Акту перевірки від 16.04.2006 № 1277/23-7/23133206.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 28.08.2006 залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 по справі № 1/274-АП-06 позов задоволено.

Суди мотивували свою позицію пп. 7.2.4, пп. 7.4.1, пп. 7.5.1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.3, пп. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , визнавши, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по операціях з СПД ОСОБА_1 у відповідних звітних періодах.

Підставою ж нарахувань податкових зобов'язань стали ті обставини, що ДПI вважає неправомірним віднесення сум ПДВ по податковому кредиту у загальному розмірі 248 612,28 грн. Зазначене розраховано перевіряючими по першому ланцюгу постачальників ТОВ "Торгсервіс", а саме, що у вересні - грудні 2005 року придбало у ПП ОСОБА_1 соняшник, і що підтверджено податковими накладними.

Тому в Акті перевірки також зазначено про ненадходження до бюджету ПДВ по СПД ОСОБА_1, із чого зроблено висновок про завищення бюджетного відшкодування ПДВ.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, суди дійшли висновку про те, що позивач підтвердив свої витрати первинними документами і розрахунки підтверджені банківськими виписками а також видатковими накладним.

Суди також зазначили про те, що СПД ОСОБА_1 декларував свої зобов'язання у відповідних періодах в обсягах, які перевищували показники звітності позивача (113,82%, 119,69%).

Таким шляхом, із врахуванням норми ст. 61 Конституції України (254к/96-ВР) суди визнали, що позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії контрагентів, із чого визначено, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не пов'язує право платника податку на дотримання бюджетного відшкодування ПДВ із фактичним внесенням його до бюджету його постачальниками.

Не погодившись із постановою Господарського суду Херсонської області від 28.08.2006 та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 по справі № 1/274-АП-06 відповідач (ДПI) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги, що фактичне ненадходження до бюджету суми податкового кредиту, що сплачена контрагенту в ціні придбання позбавляє позивача права на відшкодування, так як відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

А згідно пп. 7.7.1 ст. 7 цього Закону - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Врахувавши норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , суди визнали, що позивачем зазначений Закон не порушено, оскільки ПДВ ним сплачено в ціні придбання товару.

При цьому згідно пп. 7.7.5 ст. 7 цього Закону - протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на наведені норми Закону необхідно погодитись із обгрунтуванням судами свого рішення про те, що позивачем податковий кредит був сформований правомірно.

Тобто Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено дві самостійні підстави для виникнення права на податковий кредит: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т.ч. і ПДВ чи факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). Колегія судів зазначає, що з урахуванням вимог п. 7.1 Закону про ПДВ, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Таким чином, аналізуючи підстави нарахування податкового зобов'язання - необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави збільшувати податкові зобов'язання позивача по ПДВ, а тому прийняті оспорюване податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства України. Перерахуванню до бюджету кожним з платників податку в "ланцюгу" купівлі-продажу підлягає позитивна різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, визначена на підставі правил "першої події" як для податкових зобов'язань, так і для податкового кредиту.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду Херсонської області від 28.08.2006 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 по справі № 1/274-АП-06 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.