Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 27.05.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Конотопської МДПI Сумської області на постанову господарського суду Сумської області від 16.10.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2006

у справі № АС 10/441-06

за позовом ВАТ "Червоний металіст"

до Конотопської МДПI Сумської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Червоний металіст" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Конотопської МДПI Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення №00001001/0 від 10.01.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій.

16.10.2006р., позивач надав до суду першої інстанції заяву в якій просив закрити провадження у справі в частині донарахування йому спірними рішенням штрафної (фінансової) санкції в розмірі 332763,63 грн., оскільки рішенням ДПА в Сумській області від 20.04.2006р. ці штрафні санкції у розмірі 332763,63 грн. були скасовані.

Постановою господарського суду Сумської області від 16.10.2006, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 у справі №АС-10/414-06 позов було задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПI №00001001/0 від 10.01.2006 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 332763,63 грн. В іншій частині позовних вимог провадження у справі було закрито.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Конотопською МДПI було здійснено документальну перевірку ВАТ "Червоний металіст" з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за березень 2005 р., квітень 2005 р., травень 2005р., липень 2005р., про що складено акт від 20.12.2005р. №319/23-3/00165706/220. За результатами перевірки було прийнято спірне повідомлення-рішення.

Висновок Конотопської МДПI грунтується на тому, що до складу заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ у періодах, що перевірялися, ввійшов податок на додану вартість по податковим накладним, виданим Відкритим акціонерним товариством "Конотопський електромеханічний завод" (далі ВАТ "КЕМЗ"). Проведеною зустрічною перевіркою ВАТ "КЕМЗ" (довідка від 2 грудня 2005 року № 297/23-3/31716652) встановлено, що підприємство є виробником реалізованої ВАТ "Червоний металіст" продукції. Розрахунки за отримані товарно-матеріальні цінності ВАТ "Червоний металіст" проведено частково готівкою через касу підприємства. На момент перевірки по особовому рахунку ВАТ "КЕМЗ" по податку на додану вартість рахується бюджетна заборгованість (недоїмка) у сумі 4841404,17 грн. За даними облікової картки платника, задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість ВАТ "КЕМЗ" на протязі 2005 року до бюджету не сплачувались.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у березні, травні, червні 2005 року ВАТ "Червоний металіст" здійснювало господарські операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст". За рахунок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, наданих ДП "Торговий дім", ВАТ "Червоний металіст" задекларувало до відшкодування з бюджету у березні, травні, липні суми ПДВ. Конотопською МДПI були проведені зустрічні перевірки ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст" по податкових накладних, наданих ВАТ "Червоний металіст" у березні 2005 року (довідка № 140/23-3/31 189174 від ЗО травня 2005 року), травні 2005 року (довідка № 178/23-60/31 189174 від 12 серпня 2005 року), червні 2005 року (довідка № 213/23-3/31189174 від 6 жовтня 2005 року). Зустрічними перевірками було встановлено, що ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст" було укладено з ВАТ "Червоний металіст" угоду від 5 січня 2005 року №47-001 на поставку проду кції (комплектуючих). На виконання умов угоди ДП "Торговий дім" у періодах, що перевірялися, здійснювало відвантаження продукції з видачею відповідних податкових накладних. Розрахунки проведені у безготівковій формі. Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкових зобов'язань відповідного періоду. Перевірками встановлено, що ДП "Торговий дім "ВАТ "Червоний металіст" не є виробником реалізованих товарів (продукції). Постачальниками товару є: ТОВ "Пафос-Плюс". По ланцюгу постачання було направлено запити на адресу ДПI у Печерському районі м. Київа про проведення зустрічних перевірок. Згідно отриманої відповіді за №18234/7/23-1410 від 16 грудня 2005 року ТОВ "Пафос-Плюс" за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса підприємства невідома, за березень, травень, червень 2005 року декларації з ПДВ подано з нульовими показниками.

Iншим постачальником є ТОВ "Ріконт". По ланцюгу постачання на адресу ДПI у Києво-Святошинському районі міста Києва було направлено запити №5294/7/23-60/16 від ЗО травня 2005 року, №7188/7/23-60/16 від 26 липня 2005 року, №8487/7/23-60/16 від 31 серпня 2005 року. Згідно отриманої відповіді за №21970/7/23-2-19/214 від ЗО вересня 2005 року та №247310/7/23-2-19/327 від 8 листопада 2005 року ТОВ "Ріконт" за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса підприємства невідома, за березень, травень 2005 року декларації з ПДВ подало з нульовими показниками.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум.

На думку Конотопської МДПI сума ПДВ у розмірі 304076,83 грн. по придбанню продукції від ВАТ "КЕМЗ" була неправомірно заявлена ВАТ "Червоний металіст" до відшкодування на розрахунковий рахунок по деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень, травень та липень 2005 року, оскільки по даній господарській операції відсутні факти надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету ВАТ "КЕМЗ". Сума ПДВ 21040,21 грн. по придбанню продукції у ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст", постачал ьником якої є ТОВ "Пафос-Плюс" неправомірно заявлена ВАТ "Червоний металіст" до відшкодування на розрахунковий рахунок по деклараціях з податку на додану вартість за березень, травень та липень 2005 року, оскільки по даній господарській операції відсутні факти надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету ТОВ "Пафос-Плюс". Сума ПДВ 7646,70 грн. (вірно 7646,61грн.) по придбанню продукції, постачальником якої є ТОВ "Ріконт" неправомірно заявлена ВАТ "Червоний металіст" до відшкодування на розрахунковий рахунок по деклараціях з податку на додану вартість за березень, травень та липень 2005 року, оскільки по даній господарській операції відсутні факти надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету ТОВ "Ріконт"

16.10.2006р. відповідач надав до суду першої інстанції додаткове пояснення, в якому зазначив, що заборгованість ВАТ "Червоний металіст" перед ВАТ "Конотопський електромеханічний завод" складає 7768262 грн., -отже, факту надмірної сплати податку не було, а тому не існує бюджетної заборгованості перед позивачем.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суди виходили з того, що з боку позивача сума бюджетного відшкодування була визначена з додержанням вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, що діяла на момент визначення).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до змісту підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі Закону) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наявність у позивача відповідних податкових накладних та їх оформлення згідно з вимогами підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону підтверджена довідками Конотопської МДПI про результати позапланових документальних перевірок №137/23-60/00165706/ від 25.05.05р., №155/23-60/00165706/ від 21.06.05р., №167/23-60/00165706/ від 20.07.05р. та актом про результати позапланової документальної перевірки №213/23-3/00165706/174 від 06.10.05р.

За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Таким чином, податкова накладна, що видається платником податку -продавцем у відповідності до вимог п. 7.2 ст. 7 є документом, що підтверджує факт отримання продавцем товару оплати податку на додану вартість від іншого платника податку - покупця у ціні такого товару.

Підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено, що у випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до державного бюджету України (у редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. п. 7.7.3, пункту 7.7. статті 7 Закону (в редакції на час подання декларацій за вказаний період), у разі коли за результатами звітного періоду сума різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до статті 67 Конституції України (254к/96-ВР) , кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) ).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Крім того, зобов'язання зі сплати податку до бюджету за вказаною операцією, згідно п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , виникає (або може виникнути) лише у платника податку - продавця. Платник податку - покупець безпосереднього відношення до виконання продавцем його обов'язку, щодо сплати податку до бюджету (та відповідно правильності ведення податкової звітності) не має, він лише виконує по відношенню до постачальника свої господарсько - договірні зобов'язання.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів попередніх інстанцій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Конотопської МДПI Сумської області задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Сумської області від 16.10.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 у справі № АС 10/441-06 - залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Конотопської МДПI Сумської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Сумської області від 16.10.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 у справі № АС 10/441-06 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .