Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року

по справі № АС-04/390-06

за позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за рахунок активів платника податків, -

Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.) заборгованості за рахунок активів платника податків.

Постановою господарського суду Харківської області від 26.09.2006 року позовні вимоги задоволено з огляду на несплату фінансових санкцій, на підставі рішення контролюючого органу, яке не скасовано в судовому порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволені позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що неоскарження платником податку до суду рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій не означає, що рішення є правомірним, і не звільняє суд від встановлення факту правопорушення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, а постанову господарського суду Харківської області від 26.09.2006 року залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності з питань дотримання податкового законодавства.

У ході перевірки встановлено порушення вимог пункту 5 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", пункту 1 статті 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 "Про терміни переведення на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" пункту 1 статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності (98/96-ВР) , про що 19.01.2006 року складено акт № 13/23-810. На підставі зазначеного акта 15.02.2006 року прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0000222330/0 на суму 7079,00 грн.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із завдань органів державної податкової служби, викладених у статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зазначені органи виконують, зокрема контрольно-наглядову функцію, яка конкретизована у статтях 8 - 10 цього Закону. Із аналізу зазначених норм вбачається, що органи державної податкової служби здійснюють, зокрема контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 7 статті - 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" перевірки дотримання вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфер торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) вважаються позаплановими.

Статтею - 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", визначено перелік документів, необхідних для допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, та вимоги до їх змісту.

Відповідно до частини 1 зазначеної статті посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Відсутність одного із означених документів, неналежне їх оформлення або порушення порядку надання цих документів платнику податків позбавляє права контролюючого органу на здійснення перевірки суб'єкта господарювання.

Як встановлено судами перевірка контролюючим органом здійснена за відсутності СПДОСОБА_1., оскільки проводилась в орендованому відповідачем приміщенні, в якому знаходився його гральний автомат. Зазначений автомат з моменту встановлення не використовувався за призначенням.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 (z0925-05) , за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, який підтверджує проведення даної перевірки суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлення порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (пункт 1.3).

Пунктом 1.7 зазначеного Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновок контролюючого органу про те, що сплата орендної плати за встановлення та використання грального автомата є доказом здійснення торгової діяльності є безпідставною з огляду на те, що орендні відносини та торгова діяльність є різними, за своєю правовою природою, відносинами.

Водночас, вбачається доцільною позиція суду апеляційної інстанції стосовно того, що невикористання за призначенням грального автомата виключає необхідність ведення книги обліку розрахункових операцій.

З огляду на викладені положення законодавства, судова колегія вважає безпідставним прийняття рішення та звернення про стягнення фінансових санкцій на підставі такого рішення, оскільки порушення процедури його прийняття не дає змоги встановити обґрунтованість, правомірність та правильність здійсненого податковою інспекцією нарахування фінансових санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.