Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.

суддів Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Святошинська РДА м. Києва), Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Києво-Святошинська РДА Київської області), Києво-Святошинського районного суду Київської області, Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ) Державного Казначейства України про надання житла за касаційною скаргою Державного казначейства України на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2003 року,

У вересні 2002 року ОСОБА_1звернулась в суд з позовом до Святошинської РДА м. Києва, Києво-Святошинської РДА Київської області, Києво-Святошинського районного суду Київської області, ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві про надання житла.

У позовній заяві вказала, що вона з 22 травня 2002 року перебуває на посаді судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, потребує поліпшення житлових умов, має права на позачергове забезпечення жилим приміщенням протягом часу не більше шести місяців, але їй було відмовлено у прийнятті на квартирний облік з тих підстав, що вона зареєстрована проживаючою у м. Києві лише з 12 липня 2002 року.

Просила визнати неправомірною відмову управління обліку та розподілу житлової площі Святошинської РДА у м. Києві у прийнятті її та членів її сім'ї на квартирний облік за місцем проживання, зобов'язати суб'єкт оскарження прийняти її на квартирний облік та протягом шести надати її сім'ї жиле приміщення.

Згодом ОСОБА_1доповнила свої вимоги й вимогами до Державного Казначейства України, просила зобов'язати Святошинську РДА у м. Києві надати житло або придбати таке житло для її сім'ї у користування, стягнувши шляхом списання з розрахункового рахунку Державного Казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України і перерахувати на рахунок Києво-Святошинського районного суду Київської області кошти у розмірі 495682 грн. цільовим призначенням для придбання цим судом квартири для її сім'ї.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2002 року, залишеним без змін ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2003 року, постановлено стягнути шляхом списання з розрахункового рахунку Державного Казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України і перерахування на рахунок Києво-Святошинського районного суду Київської області кошти в розмірі 250000,00 грн. цільовим призначенням для придбання і надання у користування судді Києво-Святошинського районного суду Київської областіОСОБА_1 з сім'єю цим судом впорядкованої трикімнатної квартири.

13 жовтня 2003 року позивач звернулася в Святошинський районний суд м. Києва з заявою про роз'яснення рішення з приводу зазначення рахунків Державного Казначейства України.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2003 року роз'яснено рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2002 року. Зокрема, вказано, що стягнення суми за цим рішенням на користь ОСОБА_1 проводити шляхом списання коштів з будь-якого рахунків Державного Казначейства України у тому числі і з рахунків Державного Казначейства України в Національному Банку України чи будь-якої іншої установи банку, де відкриті рахунки Державного Казначейства України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Державне Казначейство України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2003 року та постановити нове рішення про стягнення коштів з Судової адміністрації України.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2003 року апеляційну скаргу Державного Казначейства України відхилено.

Державне Казначейство України подало касаційну скаргу в якій вказує на те, що оскаржуване рішення суду у справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2003 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути кошти з рахунку Державної судової адміністрації України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Рішенням Святошинського районного суду від 03 грудня 2002 року Державне Казначейство України було визнано відповідачем по справі. Вказаним рішенням постановлено стягнути кошти на придбання квартири для позивачки саме шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Державного Казначейства України за рахунок Державного бюджету України.

Оскаржуваною ухвалою рішення суду від 03 грудня 2002 року роз'яснено з дотриманням вимог законодавства, зокрема статті 215 Цивільно-процесуального кодексу України 1963 року.

Ухвалені судами рішення є законними і обґрунтованими, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державного Казначейства України залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Києво-Святошинського районного суду Київської області, Відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві, Державного казначейства України про надання житла - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.