К-28225/06 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток - 27.05.2008 Прийняття

Постановою господарського суду Харківської області від 20.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 р., задоволено позовні вимоги ПП "Агротрейд" та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі в тексті - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) № 0000120824/0 від 13.02.2006 р. про визначення зобов'язання по податку на прибуток в сумі 356 794 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 168 610 грн., № 0000120824/1 від 15.03.2006 р. про визначення зобов'язання по податку на прибуток в сумі 356 794 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 168 610 грн., № 0000090824/0 від 13.02.2006 р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 190 555 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 95 277,5 грн., № 0000090824/1 від 15.03.2006 р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 190 555 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 95 277,5 грн., № 0000100824/0 від 13.02.2006 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 94 878,71 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 47 439,36 грн., № 0000100824/1 від 15.03.2006 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 94 878,71 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 47 439,36 грн. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові та заступник прокурора Харківської області оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційних скаргах скаржники, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову господарського суду Харківської області від 20.04.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 р. і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 69/48-0/31438540 від 31.01.2006 р. планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2005 р.

У відповідності з "Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327 (z0925-05) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 (z0925-05) , факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, а у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначається перелік цих документів.

В акті перевірки вказано, що при перевірці правильності визначення валових витрат встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які пов'язані із зайвим віднесенням до складу валових витрат у 3 кварталі 2004 р., у 2 та 3 кварталах 2005 р. витрат по послугам по знаходженню контрагентів, які в подальшому придбали у позивача сільськогосподарську продукцію.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що до договорів на пошук контрагентів не надано техніко-економічного обґрунтування, а саме: суми винагороди комісіонерам з прогнозованим прибутком ПП "Агротрейд" від знаходження потрібних контрагентів з урахуванням витрат на їх пошук, а також ніяких інших документів, що підтверджують фактичне виконання робіт щодо пошуку контрагентів, а також перелік робіт, які були виконані при пошуку, що є порушенням пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Проте, в акті перевірки не вказано, в чому конкретно полягає порушення вимог пп. 5.3.9 ст. 5 Закону і яка частина цієї норми була підприємством порушена.

Судами обґрунтовано зазначено, що відповідачем сплачені виконавцям суми розцінені як винагорода комісіонерам, однак ці твердження є помилковими, оскільки є безпідставним ототожнення договорів про надання послуг із договорами комісії.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як встановлено судами, договори на реалізацію сільськогосподарської продукції укладалися самим підприємством, без участі третіх осіб (виконавців за договорами про надання послуг), від свого імені і за власний рахунок, тобто не є договорами комісії.

З огляду на наведене, висновки податкової інспекції в цій частині є безпідставними.

Відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і зайво віднесених до складу валових витрат по послугам по знаходженню покупців, які працювали з ПП "Агротрейд", на підставі акту перевірки ДПІ № 78/23-104 від 15.03.2004 р.

Як встановлено судами, позивачем (замовником) були укладені договори № У-01/0409-01 від 01.09.2004 р. з СПД ФО ОСОБА_2 (сума винагороди виконавцю складає 726 000 грн.), № У-01/0410-01 від 01.10.2004 р. з ТОВ "Інкомінвест" (сума винагороди складає 600 000 грн.), № У-01/0507-04 від 04.07.2005 р. з СПД ФО ОСОБА_1 (сума винагороди складає 384 000 грн.), за якими виконавці зобов'язувалися надати послуги, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а саме виконати ряд фактичних дій у цілях знаходження контрагентів для взаємовигідного співробітництва позивача та контрагента на ринку сільськогосподарської продукції, шляхом придбання контрагентом у позивача сільськогосподарської продукції.

Укладені договори на надання послуг позивач уклав на найвигідніших умовах для підприємства, так як виконавці по договорам про надання послуг взяли на себе зобов'язання знайти контрагентів, яким в майбутньому буде реалізована сільськогосподарська продукція, які (контрагенти) будуть згодні укласти договір з позивачем на найбільш вигідних умовах для позивача, такі умови як: оплата продукції на умовах попередньої оплати, поставка продукції на умовах франко-склад, поставка продукції не менш вказаного ліміту одному контрагенту, укладення договору на поставку продукції до вказаного позивачем строку.

Виконавці за вказаними договорами виконали всі прийняті на себе обов'язки, були знайдені покупці сільськогосподарської продукції, з урахуванням істотних умов, які були викладені в договорах про надання послуг, внаслідок чого позивач уклав наступні договори продажу сільськогосподарської продукції.

На виконання договору № У-01/0409-01 від 01.09.2004 р. позивачем був укладений договір № Х2058/0-04 від 23.09.2004 р. з ЗАТ "Євротек" на реалізацію на користь останнього соняшника врожаю 2004 р. (істотні умови: попередня оплата у розмірі 1 000 000 грн., поставка продукції на умовах франко-склад). На виконання зобов'язань виконавця сторонами був складений акт виконання робіт від 29.09.2004 р. та відповідно до складу валових витрат підприємством віднесена сума 605 000 грн.

В межах договору № У-01 /0410-01 від 01.10.2004 р. позивачем був укладений з ЗАТ "Євротек" договір № Х2658/0-04 від 28.10.2004 р. на реалізацію на користь останнього соняшника врожаю 2004 р. (істотні умови: поставка продукції в об'ємі не менш 5 500 т., поставка продукції на умовах франко-склад). Актом виконаних робіт від 30.04.2005 р. сторони підтвердили факт надання послуг виконавцем. По цій операції у 2 кварталі 2005 р. позивач включив до валових витрат суму 500 000 грн.

В межах договору № У-01/0507-04 від 04.07.2005 р. позивач уклав з ПП "Сєрна" договір № Р-1180-05 від 06.07.2005 р. на реалізацію ячменя фуражного та пшениці 5, 6 класу (істотні умови: попередня оплата у розмірі 16 000 000 грн., поставка продукції на умовах франко-склад). Актом виконаних робіт від 04.07.2005 р. підтверджено виконання зобов'язань СПД ФО ОСОБА_1 і до валових витрат за 3 квартал 2005 р. підприємство віднесло суму 320 000 грн.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Таким чином, судами вірно зазначено про відсутність у податкової інспекції повноважень обмежувати права учасників договорів при визначенні умов договору.

Також зазначено, що договори, за якими підприємство доручало виконавцям пошук контрагентів для реалізації сільськогосподарської продукції маються в матеріалах справи. Згідно вказаних договорів, сторони передбачили перелік необхідних та можливих дій, які повинен виконати в інтересах замовника (позивача по даній справі) виконавець. Крім того, учасники договорів передбачили порядок та строки виконання зобов'язань. В договорах також обумовлено, що факт надання послуг та виконання зобов'язань підтверджується актами виконаних робіт. Всі надані договори підписані відповідальними особами та скріплені печатками.

Виконавці за вказаними договорами виконали всі прийняті на себе зобов'язання, ними були знайдені покупці сільськогосподарської продукції на умовах, які були викладені в договорах про надання послуг, внаслідок чого позивач в подальшому уклав договори продажу сільськогосподарської продукції.

Продаж належної підприємству сільськогосподарської продукції відноситься до господарської діяльності позивача в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Послуги, що були надані виконавцями позивачу у рамках зазначених договорів про надання послуг, позивач використав у своїй господарській діяльності, на найбільш вигідних умовах реалізувавши належну йому сільськогосподарську продукцію та отримавши доход.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому до складу валових витрат включаються (п. 5.2.1 ст. 5) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3-5.7 цієї статті.

За наведених обставин, висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованими та безпідставними.

Також судами обґрунтовано вказано на безпідставність вимог відповідача стосовно необхідності проведення техніко-економічного обґрунтування, а саме, суми винагороди комісіонерам з прогнозованим прибутком, оскільки відповідно положенням ст. 903 ЦК України (Плата за договором про надання послуг), якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Вартість послуг є суттєвою умовою договору про надання послуг і тільки учасникам такого договору надано право узгоджувати розмір, порядок оплати та інші умови договору в разі потреби, зокрема, алгоритм розрахунку вартості послуг.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

За наявності зазначених документальних доказів по віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Також не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами, оплата послуг за договорами про надання послуг не є винагородою або іншим видом заохочення. Крім того, документами, які підтверджують факти надання послуг за договорами про надання послуг є відповідні акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг), в яких вказаний вичерпний перелік наданих послуг кожним виконавцем, наявність яких підтверджена відповідачем в акті перевірки.

Таким чином, послуги виконавців, надані в рамках договорів про надання послуг, використовувались позивачем у господарській діяльності, тобто позивач отримав доход від продажу сільськогосподарської продукції, і з врахуванням вищенаведених фактів та положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) вартість послуг, передбачених зазначеними договорами про надання послуг правомірно віднесені до валових витрат, як пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Крім того, посилання відповідача на результати попередньої перевірки, як на підставу для висновків про наявність порушень податкового законодавства суперечить приписам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 р. (z0925-05) , який зобов'язує перевіряючих факти виявлених порушень викладати з посиленням саме на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі викладеного, висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 1 425 000 грн., в т.ч. у 3 кварталі 2004 р. на 605 000 грн., у 2 кварталі 2005 р. на суму 500 000 грн. та у 3 кварталі 2005 р. на суму 320 000 грн., є безпідставними.

В акті перевірки також вказано, що підприємство безпідставно віднесло до валових витрат 4 кварталу 2004 р. витрати на придбання листівок, оскільки ця операція не пов'язана з господарською діяльністю, чим завищило валові витрати на 2076,33 грн.

Проте, як зазначено судами, в акті перевірки не вказано, які листівки були придбані і чому вони не використовуються в господарській діяльності, відповідачем не надано доказів невикористання листівок в господарській діяльності позивача.

Згідно наданих позивачем додатків № 12 та № 13 до акту перевірки, розрахунок податкових зобов'язань по податку на прибуток був проведений відповідачем з урахуванням збитків, які мали місце у 4 кварталі 2004 р. Але, зважаючи на неправомірне зменшення валових витрат на загальну суму 1 425 000 грн., у підприємства не виникли додаткові зобов'язання за 2004 р. в сумі 6019 грн., за 1 квартал 2005 р. в сумі 1075 грн. (відповідачем безпідставно проведене зменшення збитків), за 2 квартал 2005 р. в сумі 75050 грн. та за 3 квартал 2005 р. в сумі 274650 грн.

Таким чином, відповідачем не було доведено суду правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000120824/0 від 13.02.2006 р.

В акті перевірки також вказано, що при правильності визначення податкового кредиту перевіряючими було встановлено, що підприємство позивача зареєстроване платником ПДВ, про що отримало свідоцтво НОМЕР_1 від 16.05.2001 р. і в подальшому пройшло перереєстрацію і отримало свідоцтво НОМЕР_2 від 19.01.2005 р. За період, що перевірявся, відповідно поданих до органу ДПС податкових декларацій по ПДВ податковий кредит складав суму 34 759 040 грн.

За даними перевіряючих підприємством були порушені вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пов'язані з тим, що до складу податкового кредиту були безпідставно віднесені суми ПДВ в розмірі 285 000 грн., сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням послуг, вартість яких включена до складу валових витрат з порушенням вимог пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". За твердженням відповідача у зв'язку з вказаними порушеннями був завищений податковий кредит по ПДВ за вересень 2004 р. на 121 000 грн., за травень 2005 р. на 100 000 грн. та за вересень 2005 р. на 64 000 грн.

З огляду на правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених підприємством за отримані послуги, в його діях відсутні порушення приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", як в редакції, що діяла до 01.06.2005 р., так і в редакції, що діяла з 01.06.2005 р. Крім того, судами зазначено, що податкова інспекція не заперечує проти того, що у позивача були в наявності податкові накладні, отримані від виконавців, які оформлені відповідно вимогам чинного законодавства.

Також в акті перевірки вказано, що підприємство у лютому 2005 р. включило в розрахунок податкового кредиту податкові накладні № 214 від 03.12.2004 р. на суму 1065,6 грн. (ПДВ -177,6 грн.) та № 230 від 22.12.2004 р. на суму 1413,6 грн. (ПДВ -235,6 грн.), отримані від ТОВ "Новий Вид" у зв'язку з придбанням листівок. Оскільки ці витрати не відносяться до валових витрат, то включення в розрахунок податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні товару, є безпідставним.

Оскільки в акті перевірки не вказано, які листівки були придбані, і відповідач не надав докази невикористання листівок позивачем в господарській діяльності, позивач правомірно відніс дану суму до складу валових витрат і включив в розрахунок податкового кредиту за лютий 2005 р. - 413,2 грн., які були раніше позивачем сплачені як податок на додану вартість.

В акті також вказано, що перевіряючими були виявлені порушення вимог пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пов'язані з тим, що підприємство в лютому 2005 р. здійснювало операції, які не є об'єктом оподаткування (продаж за кошти цінних паперів) і в цьому випадку повинно було здійснювати розподіл податкового кредиту пропорційно частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", порушення якого було встановлено перевіряючими, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

В акті перевірки відповідачем не вказано, які саме порушення вимог пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" були виявлені, по яким операціям, з якими цінними паперами, на підставі яких документів первинного бухгалтерського та податкового обліку ці порушення були встановлені, як ці операції відображені в бухгалтерських регістрах та податковій звітності, що суперечить приписам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Тільки в розділі 2.1 "Валові доходи" акту перевірки вказано, що у періоді, що перевірявся, витрати на придбання цінних паперів склали 918,9 тис. грн., а доходи від продажу цінних паперів склали 120,5 тис. грн. При цьому перевіркою правильності відображення доходів від реалізації цінних паперів порушень не встановлено. Даних про те, які операції були досліджені і які цінні папери придбавалися і продавалися перевіряючі не вказали. Тому посилання відповідача на цей розділ акту перевірки цілком обґрунтовано визнано судами безпідставним.

Також в акті перевірки відповідач не вказав, яка частина придбаних (проданих) цінних паперів частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково -ні і в яких саме, яким чином ці частини були встановлені.

В акті вказано, що операції продажу цінних паперів за кошти не є об'єктом оподаткування.

З цього приводу судами відмічено, що відповідно приписам пп. 3.2.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та поставки за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Згідно наданих позивачем документів (договір комісії № КМ-01/0502-24 від 24.02.2005 р., акт прийому-передачі цінних паперів та акт прийому-передачі виконання доручення від 25.02.2005 р.), предметом продажу через професійного торговця були цінні папери (акції), емітовані Пирятинським ВАТ "РТП", які попередньо були придбані (отримані), тобто цінні папери були не власної емісії, а тому розповсюджувати на ці операції приписи вищенаведеної норми є помилковим.

Також в акті вказано, що підприємством були порушені вимоги пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і в зв'язку з тим, що до складу податкового кредиту в повному обсязі була включена сума ПДВ 20,51 грн., сплачена при придбанні послуг зв'язку, консультаційних послуг, придбання канцтоварів та електродрилі. Відповідач не надав докази, що придбані товари частково використовувалися в операціях, що не є об'єктом оподаткування, тобто при продажу цінних паперів за кошти, а саме: в телефонних розмовах та консультаціях мова йшла про цінні папери, папір та інші канцтовари використовувалися при оформленні продажу цінних паперів, а електродрилі - для зшивання цих паперів. Проте, жодних фактів подвійного використання перелічених товарів та послуг відповідачем не наведено.

Таким чином, відповідачем не доведена правомірність зменшення податкового кредиту на загальну суму 94878,71 грн. та проведене у зв'язку з цим донарахування ПДВ.

Обґрунтованим є і висновок судів про неправомірне застосування податковим органом фінансових санкцій в розмірі 47439,36 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0000100824/0 від 13.02.2006 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в загальній сумі 94878,71 грн. Застосування фінансових санкцій було здійснено відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", однак вказані норми не передбачають застосування фінансових санкцій в разі зменшення суми бюджетного відшкодування навіть при проведенні такого відшкодування (повного або часткового).

Посилання податкового органу та прокуратури на висновки № 1434 від 22.02.2006 р. спеціаліста-економіста ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса в підтвердження правомірності висновків акту перевірки обґрунтовано не прийняті судами як доказ, оскільки у вступній частині не вказано на чий запит вони зроблені (є тільки посилання на лист № 105вих-06 від 17.02.2006 р.). Крім того, спеціалістом вказано, що на дослідження були передані матеріали перевірки на 421 аркушах, але відсутні дані, які саме документи передавалися і досліджувалися. Також, судами зазначено, що спеціаліст-економіст не має права давати правову оцінку господарським угодам.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.