Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Прудкій О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року

та постанову господарського суду Донецької області від 07.05.2006 року

по справі № 31/285 пд

за позовом Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай"

2) Малого колективного підприємства "Донецьке інноваційне бюро"

про визнання договору недійсним, -

Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька (далі – ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай" (далі – ТОВ "Скай") та Малого колективного підприємства "Донецьке інноваційне бюро" (далі – МКП "Донецьке інноваційне бюро") про визнання недійсним договору від 05.06.2003 року № 05/06 на підставі статті 49 Цивільного кодексу Української РСР із застосуванням наслідків недійсності угоди.

Постановою господарського суду Донецької області від 07.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено умислу на укладення договору з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.06.2003 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай" та Малим колективним підприємством "Донецьке інноваційне бюро" укладено договір купівлі-продажу № 05/06, відповідно до якого товариство зобов’язалося передати у власність МКП "Донецьке інноваційне бюро" станок токарно-гвинторізний, вартістю 16420 грн., в тому числі 2736,67 грн. податку на додану вартість. Факт виконання умов договору ТОВ "Скай" підтверджено копіями податкової накладної від 17.06.2003 року № 06172 на суму 16420 грн., з яких податок на додану вартість у розмірі 2736,67 грн. та накладної від 17.06.2003 року № 06172на суму 16420 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2736,67 грн.

Як вбачається із матеріалів справи факт здійснення МКП "Донецьке інноваційне бюро" розрахунку за станок підтверджено витягом з реєстру платіжних документів від 17.06.2003 року.

Визнання спірної угоди недійсною передбачає встановлення невідповідності змісту угоди актам цивільного законодавства.

До спірних правовідносин (з часу виникнення та до їх закінчення) підлягав застосуванню Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 року (далі – ЦК УРСР (1540-06) ), оскільки відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) № 435-IV від 16.01.2003 року щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А як вбачається з матеріалів справи, права і обов’язки за спірним договором виникли і виконані до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до статті 49 ЦК УРСР, який підлягав застосуванню на час укладення спірної угоди, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін – в разі виконання угоди обома сторонами – в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Необхідною умовою для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Враховуючи наведене, місцевий та апеляційний господарський суд дійшли вірного висновку, що наявність у юридичної особи умислу на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, є основною умовою визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

Висновок судів стосовно того, що вирок Кіровського районного суду міста Донецька від 12.01.2005 року, яким засновники ТОВ "Скай" визнанні винними у скоєні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, який полягає у створенні або придбанні суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, не може слугувати доказом спрямованості умислу сторін та доведеності мети, суперечної інтересам держави та суспільства вбачається законним, оскільки зазначеним вище вироком суду не доводиться факт несплати підприємством податків у зазначеній справі.

Відповідно до пункту 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову господарського суду Донецької області від 07.05.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року та постанову господарського суду Донецької області від 07.05.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .