Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 07.08.2006р. у справі № 2-а-27 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25.09.2006р. (справа № 22-5465 2006р.)

за позовом ОСОБА_1

до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення,

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

ОСОБА_1 подано позов про скасування рішення Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про нарахування податкового зобов'язання в сумі 7 733 грн. 38 коп.

Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 07.08.2006р. у справі № 2-а-27 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25.09.2006р. (справа № 22-5465 2006р.) позов задоволено: скасовано рішення Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання в сумі 7 733 грн. 38 коп. відповідно до податкового повідомлення № 0001701/17/679 від 10.05.2006р.

Судові рішення обґрунтовані тим, що сертифікат про право на земельну частку (пай) не є об'єктом оподаткування, а також не являється цінним папером.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач після смерті свого батька успадкував право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Україна", без визначення меж цієї частки в натурі, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай), в установленому законом порядку подав декларацію про доходи, одержані за 2005 рік та отримав податкове повідомлення № 0001701/17/679 від 10.05.2006р. про визначення податкового зобов'язання в сумі 7 733 грн. 38 коп.

Встановлення ставок, механізму справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) та об'єктів оподаткування виключно законами України про оподаткування передбачене ст. ст. 1, 6 Закону України "Про систему оподаткування".

Підпунктом 13.1. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачений поділ об'єктів спадщини платника податку з метою оподаткування, зокрема, на об'єкти нерухомого майна, до яких згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України належать земельні ділянки.

Відповідно до п. 17 розділу X Перехідні положення ЗК України (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства; сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

З аналізу зазначених норм слідує, що успадковані сертифікати на право на земельну частку (пай) не можуть бути об'єктом оподаткування, оскільки вони не посвідчують майнове право особи, а є лише правовстановлюючими документами для набуття особою такого права відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Також слід відмітити обґрунтоване зазначення судами першої та апеляційної інстанцій про те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) не можна розглядати як об'єкт комерційної власності поряд з корпоративним правом, оскільки в силу ст. 167 ГК України право на земельну частку (пай) не визначає прав власника цього паю у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

1. Залишити касаційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області без задоволення, а постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 07.08.2006р. у справі № 2-а-27 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25.09.2006р. (справа № 22-5465 2006р.) - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.