Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя: Мірошниченко М.В.,

суддя: Проценко О.А.

суддя: Туркіна Л.П.

при секретарі: Галоян О.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Хандучко Ю.В. дов. від 31.12.2008р.

відповідача: Зікранець М.О. дов. від 17.03.2009р., Шевченко Л.М. дов. від 25.02.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

м.Дніпропетровськ

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2008р.

у справі № 2-а-7080/08 (категорія статобліку – 6.11)

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту

інвалідів, м.Дніпропетровськ

до відповідача Державного підприємства "38 відділ інженерно – технічних частин",

м.Дніпродзержинськ

про стягнення суми 41989,86грн. адміністративно-господарських санкцій та суми

1562,40грн. пені

Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів,

м. Дніпропетровськ заявлено позов до Державного підприємства "38 відділ інженерно – технічних частин" про стягнення суми 41989,86 грн.. адміністративно-господарських санкцій та суми 1562,40грн. пені.

Розглянувши справу по суті, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2008р. у справі № 2-а-7080/08 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач в 2007році подавав до центру зайнятості населення звіти про наявність робочих місць для інвалідів за формою № 3 –пн та створив необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується також ластами позивача до центру зайнятості щодо направлення інвалідів для працевлаштування. Таким чином відповідач виконав вимоги ст. ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а тому відсутні підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій вказало наступні обставини.

Згідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач зобов’язується створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів і забезпечують працевлаштування інвалідів. Виконанням нормативу вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

За ст. 20 цього Закону, підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції.

Сплата штрафних санкцій не ставиться законодавцем в залежність від того, чи вживав роботодавець необхідних, передбачених законодавством заходів, щодо працевлаштування інваліда.

Просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2008р. скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав. Представники в судовому засіданні зазначили, що згідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов’язок працевлаштування інвалідів виконується органами державної служби зайнятості. Підприємство у 2007році створило необхідні робочі місця для працевлаштування інвалідів. Відсутня вина відповідача у невиконанні нормативу працевлаштування інвалідів в 2007році, а тому немає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Справу призначено до розгляду і розглянуто колегією у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), судді: Проценко О.А., Туркіна Л.П.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічного комплексу "Камертон".

В судовому засіданні 18.03.09р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали та обставини справи, перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача суми 41989,86 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1562,40 грн. пені, за невиконання нормативу, щодо працевлаштування інвалідів у 2007 році.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно до ч.2 ст. 19 зазначеного Закону України, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (70-2007-п) визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи, організації незалежно від форм власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі, призначених для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, затвердженого Міністерством праці України № 338 від 29.12.2004р. (z1671-04) (Ф. 10-ПІ), наданого відповідачем – а.с. 3, середньооблікова чисельність працівників за стягуваний період, становить 237 осіб, внаслідок чого відповідач в 2007 році повинен був створити 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Середньооблікова чисельність інвалідів, що працювали у відповідача у 2007 році, склала 6 осіб – інвалідів, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів (Ф. 10-ПІ), наданого відповідачем.

За змістом ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до звітів про наявність вакансій (Ф. № 3-ПН) за 2007 рік, які щомісячно подавались відповідачем до Центру зайнятості населення (а.с. – 25-35), відповідач повідомляв центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році у кількості 16 - 6 одиниць робочих місць, не зайнятих інвалідами за посадами: стрілець, підсобний робітник, водій, електрик, робітник з догляду за тваринами, тракторист.

Факт інформування центру зайнятості також підтверджується довідкою Дніпродзержинського міського центру зайнятості населення вих. № 2337 від 09.06.2008р.

Виходячи з вказаної довідки, інваліди до відповідача не направлялись. Випадків безпідставної відмови з боку відповідача у прийнятті інвалідів на роботу не було.

Крім того, відповідач направляв лист до Дніпропетровського обласного відділення ФСЗІ від 22.06.07р. № 462 із проханням направляти інвалідів для працевлаштування. Листом від 18.07.2007р. № 03-06-0883 позивач повідомив відповідача, що лист – звернення відповідача направлено до Дніпропетровського обласного центру зайнятості населення.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем було створено у 2007 році 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі 3 робочих місця, не зайнятих інвалідами, і відповідач виконав обов’язок по наданню інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Однак, у 2007 році до відповідача інваліди у необхідній кількості відповідними органами не направлялись, самі інваліди за працевлаштуванням не звертались.

У відповідності до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, стаття 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.18-1 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього працевлаштування.

Таким чином, слід вважати, що відповідач здійснював всі залежні від нього дії для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, якщо роботодавець вживав необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з меншою, ніж установлено нормативом, середньообліковою чисельністю працюючих інвалідів, є безпідставним.

За змістом ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч вимогам наведеної норми, позивачем не були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. В той же час відповідачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову.

Оскільки відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, тому адміністративно господарські санкції у сумі 41989,86 грн. та 1562,40 грн. пені стягненню з відповідача не підлягають.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198 (п. 1), 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2008р. у справі № 2-а-7080/08 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Ухвала виготовлена в повному обсязі – 24.03.2009р.