Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Мойсюка М.І., Юрченка В.В.,

секретар: Мудрицька Ю.В.

за участю позивача та представника відповідача - Гіренка О.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, третя особа: Міністр закордонних справ України про зобов'язання надати посаду та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Міністерства закордонних справ України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2007 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства закордонних справ України про зобов'язання надати посаду та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивував тим. що з 1996 року працював на дипломатичних посадах у Міністерстві закордонних справ України. З 05.03.2004р. по 03.11.2005р. займав посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Македонія. Наказом Міністра закордонних справ від 21.10.2005р. його було відкликано з цієї посади у зв'язку із завершенням закордонного відрядження, надано відпустку, а згодом наказом від 24.11.2005р. звільнено із займаної посади на підставі Указу Президента України від 03.11.2005р. Вважає, що відповідно до Закону "Про дипломатичну службу" (2728-14) після звільнення з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Македонія відповідач мав надати йому попередню посаду, а у разі неможливості - рівноцінну їй посаду в центральному апараті МЗС, чого дотепер не відбулось. Просив зобов'язати відповідача виконати вимоги закону щодо надання йому відповідної посади та стягнути з останнього на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 29 березня 2007 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду України від 20 липня 2007 року рішення суду першої інстанції було скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Зобов'язано Міністерство закордонних справ України надати ОСОБА_1 посаду Посла з особливих доручень Управління інформаційної політики Міністерства закордонних справ України, а в разі неможливості цього - рівноцінну їй посаду в системі органів дипломатичної служби. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, зазначає, що судом апеляційної інстанції не здійснено системне тлумачення норм Закону України "Про дипломатичну службу" (2728-14) та не враховані деякі положення цього Закону

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач з 1996 року працював на дипломатичних посадах в Міністерстві закордонних справ України. Перед призначенням на останню дипломатичну посаду позивач займав посаду Посла з особливих доручень Управління інформаційної політики Міністерства закордонних справ України. Указом президента України від 5 березня 2004 року та наказом Міністра закордонних справ Україні від 24 березня 2004 року позивача було призначено на посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Македонія. На зазначену посаду позивача було призначено на час довготермінового відрядження.

Наказом Міністра закордонних справ України від 21 жовтня 2005 року позивача, як Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Македонія з 5 жовтня 2005 року відкликано в Україну у зв'язку із завершенням закордонного відрядження. Указом Президента України від 3 жовтня 2005 року та наказом Міністра закордонних справ України від 24 жовтня 2005 року позивача з вказаної посади звільнено.

Відповідно до ч.3 ст. 41 Закону України "Про дипломатичну службу" звільнення працівника дипломатичної служби з посади не вважається припиненням дипломатичної служби, якщо це звільнення відбулося не на підставах, передбачених цією статтею та статтею 43 цього Закону.

Оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено, що звільнення позивача відбулося не на підставі вищезазначених норм Закону, а у зв'язку з завершенням закордонного відрядження, тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, про те, що дипломатична служба позивача в цьому випадку не припинилася.

Згідно ч. 4 ст. 21 Закону України "Про дипломатичну службу" після закінчення довготермінового відрядження працівникам дипломатичної служби надається попередня посада, а в разі неможливості цього - рівноцінна їй посада в системі органів дипломатичної служби.

З оглядом на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати позивачу попередню посаду, або у разі неможливості, рівноцінну їй посаду. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржувалося.

Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідае вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Міністерства закордонних справ України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду України від 20 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, третя особа: Міністр закордонних справ України про зобов'язання надати посаду та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.