К-14232/07 Про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - 22.05.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, третя особа: начальник Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2006 року та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2007 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27 червня 2006 року наказом № 65-о начальника Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області його було звільнено з займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку із змінами в організації праці). Вважав його звільнення з роботи грубим порушенням норм трудового права, оскільки у керівництва ДШ у Яворівському районі Львівської області була можливість перевести його на іншу роботу, але жодних пропозицій зі сторони керівництва не було та перед його звільненням на роботу була прийнята ОСОБА_3. Також не було попередньої згоди профспілкового комітету на звільнення позивача. Просив суд поновити його на роботі на посаді старшого державного податкового інспектора ДПІ у Яворівському районі Львівської області та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 червня 2006 року до дня поновлення на роботі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2007 року залишена без змін постанова Яворівського районного суду від 18 грудня 2006 року, якою позовні вимоги були задоволені.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Зокрема, судами не досліджені та не надано правової оцінки всім обставинам справи, не взяті до уваги докази.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 7 липня 2003 року позивач був зарахований на посаду державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ в Яворівському районі тимчасово, на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4, а з 15 листопада 2004 року переведений на посаду старшого державного податкового інспектора відділу по контролю за діяльністю суб'єктів СЕЗ "Яворів". Згідно наказу №25-о від 7 березня 2006 року відділ в кількості 4 чоловік в якому працював ОСОБА_1 вирішено ліквідувати та утворити сектор по контролю та діяльністю суб'єктів СЕЗ "Яворів" в кількості 2 чоловік та утворено в відділі контрольно-перевірочної роботи 2 додаткові посади. 16 березня 2006 року позивача було попереджено про майбутнє звільнення з займаної посади і 27 червня 2006 року його згідно наказу №65-о від 27 червня 2006 року звільнено. 21 березня 2006 року згідно наказу №29-0 на посаду старшого податкового ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи була прийнята ОСОБА_3.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 206 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини з зазначенням встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів. У частині 2 цієї статті зазначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, що містяться у скарзі.

Постановляючи ухвалу суд апеляційної інстанції не дотримався виконання зазначених норм закону в частині законності та обгрунтованості судового рішення, оскільки неповно перевірив обставини викладені в апеляційній скарзі. Ухвала суду виготовлена недопустимо у стислій формі, без викладення необхідного обгунтування прийнятого рішення.

Відповідно до ст.ст. 40, 42 КЗпП України допускається звільнення працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці лише при неможливості переведення робітника з його згоди на іншу роботу, і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) роз'яснено застосування п.1 ст. 40 КЗпП України при розгляді справ пов'язаних з звільнення працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Зокрема, розглядаючи трудові спори суди зобов'язані з'ясовувати чи дійсно у власника або уповноваженого ним органу не було можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При цьому, така можливість визначається не тільки наявністю іншої вільної посади, але й можливістю особи обіймати цю посаду за своєю освітою, спеціальністю та досвідом роботи. З оглядом на викладене суд апеляційної інстанції допустив неповноту у дослідженні доказів, що призвело до порушення норм процесуального права.

Оскільки, відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач за своєю освітою та спеціальністю не міг обіймати вільну посаду, належним чином судом апеляційної інстанції перевірені не були та не отримали в ухвалі суду належного спростування.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно дотриматися вимог ст.ст. 159, 206 КАС України і повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, а висновки суду повинні бути підтверджені доказами дослідженими в судовому засіданні. Зокрема, суду необхідно надати оцінку доводів відповідача, про те, що останній не міг запропонувати позивачу посаду на яку він претендував, оскільки ця посада відповідно до посадової інструкції передбачала кваліфікаційну вимогу - наявність юридичної освіти. Крім того, слід з'ясувати чи була у відповідача можливість запропонувати позивачу іншу вакантну посаду, яка б відповідала його рівню освіти та кваліфікації .