К-38349/06 Про зобов'язання призначити пенсію за вислугу років - 22.05.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 03 липня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 07 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганській області про зобов'язання призначити пенсію,

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що у грудні 2005 року, за наявності віку більше 45 років, загального трудового стажу понад 25 років, з них 17 років 2 місяці 10 днів служби в органах внутрішніх справ, звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , в задоволенні якої відмовлено.

Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень такими, що порушують право на пенсійне забезпечення, просив задовольнити позов.

Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 03 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 07 грудня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просив скасувати судові рішення та постановити нове про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, 03 травня 1960 року народження, проходив службу в органах внутрішніх справ, після звільнення з якої продовжував трудову діяльність, що не пов'язана зі службою в органах внутрішніх справ.

На час звернення із заявою про призначення пенсії у грудні 2005 року загальний трудовий стаж позивача становив понад 25 років, з них 17 років 2 місяці 10 днів служби в органах внутрішніх справ.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, прийшов до помилкового висновку про те, що відмовляючи у призначенні пенсії суб'єкт владних повноважень діяв відповідно до вимог законодавства.

Умови призначення пенсії за вислугу років було визначено статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Відповідно до пункту "б" зазначеної статті, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за вислугу років мали особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

На день звернення до суб'єкта владних повноважень позивач мав відповідний вік, вислугу років та трудовий стаж, необхідні для призначення пенсії на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Відмовляючи у призначенні такого виду пенсії суб'єкт владних повноважень порушив права та законні інтереси позивача.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" (1522-2006-п) функції з призначення і виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) передані органам Пенсійного фонду України.

Статтею 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.

Виплата пенсій, в тому числі призначених до введення в дію цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду через установи ВАТ "Ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера або за його бажанням через установи банків, з якими Пенсійним фондом України укладено відповідні договори, на підставі документів та у порядку, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Тобто, з 01 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсій, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , передано територіальним органам Пенсійного фонду України.

З урахуванням наведеного обов'язок по призначенню позивачу пенсії на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції вказаного Закону від 31 березня 2005 року потрібно покласти на Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганській області.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 03 липня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 07 грудня 2006 року скасувати.

Визнати незаконними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в редакції вказаного Закону від 31 березня 2005 року з дня звернення із заявою про призначення пенсії.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.