Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача - Фаскудінової С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі міста Донецька

на постанову господарського суду Донецької області від 05 липня 2006 року

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року

у справі № 41/112а

за позовом Донецького дочірнього підприємства "Градо-Сервіс" Відкритого акціонерного товариства "Облпаливо"

до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі міста Донецька

про визнання протиправним та недійсним рішення, -

У квітні 2006 року Донецьке ДП "Градо-Сервіс" ВАТ "Облпаливо" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправним та недійсним рішення про застосування штрафних санкцій № 0000122333/0/32/23-511/30685330/270/10 від 19 квітня 2006 року на суму 4 499, 13 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 05 липня 2006 року позов задоволено.

Визнано недійсним рішення ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька про застосування штрафних санкцій від 19 квітня 2006 року № 0000122333/0/32/23-511/30685330/270/10.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року постанову господарського суду Донецької області від 05 липня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 05 липня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Будьонівська МДПІ м. Донецька провела планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства Донецького ДП "Градо-Сервіс" ВАТ "Облпаливо" за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2006 року, за результатами якої було складено № 34/23-6/30686330 від 12 квітня 2006 року.

В акті перевірки були встановлені наступні порушення:

- п. 2.8, п. 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , що мало вираз у перевищенні ліміту залишку готівкових коштів в касі за 22 лютого 2003 року, 15 жовтня 2003 року, 16 березня 2004 року на загальну суму 214, 96 грн.;

- п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , що мало вираз у неоприбуткуванні готівки в касі в сумі 28, 00 грн.;

- п. 2.3, п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , що мало вираз у відсутності підтверджуючих документів встановленої форми до авансових звітів від 11 лютого 2003 року, від 26 березня 2003 року, від 12 березня 2003 року, від 18 квітня 2003 року, від 08 квітня 2003 року, від 27 травня 2004 року, від 12 липня 2004 року, від 13 липня 2004 року, від 30 липня 2004 року, від 19 серпня 2004 року, від 28 жовтня 2004 року, від 14 червня 2005 року, а також у відсутності документів, які підтверджують факт прийому скло-бою від населення при видачі готівки з каси для приймання від населення скло-бою.

19 квітня 2006 року ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька на підставі акту перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000122333/0/32/23-511/30685330/270/10, яким згідно з абзацом другим, третім та шостим ч. 1 ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" до Донецького ДП "Градо-Сервіс" ВАТ "Облпаливо" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4 499, 13 грн.

Сума штрафних санкцій в розмірі 4 499, 13 грн. складається з 429, 92 грн., застосованих згідно з абзацом другим п. 1 ч. 1 ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, з 140, 00 грн., застосованих згідно з абзацом третім п. 1 ч. 1 ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 за неоприбуткування готівки в касі, з 3 929, 21 грн., застосованих згідно з абзацом шостим п. 1 ч. 1 ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що готівкові кошти в сумі 42, 29 грн. не вважаються понадлімітними в день їх надходження (22 лютого 2003 року) відповідно до положень абзацу п'ятого п. 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , оскільки матеріалами справи підтверджується, що 22 лютого 2003 року був вихідний день і позивач не мав домовленості на інкасацію та здавання готівкової виручки до вечірньої каси банку, а наступного дня ці кошти були використані підприємством на необхідні господарські потреби. При цьому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що згідно положень абзацу третього, абзацу четвертого п. 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , залишені позивачем в касі суми в розмірі 86, 17 грн. та в розмірі 86, 50 грн. 15 жовтня 2003 року та 16 березня 2004 року відповідно не вважаються понадлімітними з урахуванням того, що ці готівкові кошти були отримані наприкінці робочого дня підприємства після закінчення операційного дня обслуговуючого банку, були використані наступного дня на господарські потреби, приймання та видача готівкових коштів на підприємстві здійснювалась з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів, а перевищення ліміту відбулось один раз на відповідний місяць.

На підставі вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 429, 92 грн. згідно з абзацом другим п. 1 ч. 1 ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Визнаючи неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій згідно з абзацом третім п. 1 ч. 1 ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" в сумі 140, 00 грн., суди попередніх інстанцій посилались на те, що реєстрація через реєстратор розрахункових операцій готівки в сумі 658, 00 грн. підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами, а тому висновок про неоприбуткування позивачем готівки в сумі 28, 00 грн. є безпідставним з урахуванням того, що відповідно до положень абзацу третього п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , проведення готівкових розрахунків через реєстратор розрахункових операцій, зокрема, приймання коштів за реалізований товар чи послугу, вже є оприбуткуванням готівки.

Спростовуючи порушення позивачем п. 2.3, п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що надані позивачем документи до авансових звітів та акти приймання матеріалів є належними документами, які підтверджують факти оплати готівки та приймання від населення скло-бою та оплату його відповідно.

Крім того, суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях посилались на те, що відповідачем був пропущений строк застосування штрафних санкцій за порушення, які відбулись в 2003 та 2004 роках, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність з боку позивача порушення п. 2.8, п. 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , оскільки вірно виходили з того, що у вихідний день 22 лютого 2003 року в касі позивача був перевищений залишок готівки на 42, 29 грн., однак ці кошти відповідно до положень абзацу п'ятого п. 2.9 вищезгаданого Положення не вважаються понадлімітними в день їх надходження з урахуванням того, що позивач згідно договору № 192/59 від 05 листопада 2001 року на розрахункове - касове обслуговування, укладеного з ВАТ "Державний Ощадний банк України", не мав домовленості на інкасацію та здавання готівкової виручки до вечірньої каси банку, понадлімітні готівкові кошти були отримані наприкінці робочого дня та зафіксовані в листі касової книги за 22 лютого 2003 року, а наступного робочого дня (24 лютого 2003 року) згідно листа касової книги за 24 лютого 2003 року були використані на необхідні господарські потреби.

Суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли вірного висновку про те, що готівкові кошти в сумі 86, 17 грн. та в сумі 86, 50 грн., які перевищили ліміт каси відповідно 15 жовтня 2003 року та 16 березня 2004 року, не вважаються понадлімітними відповідно до положень абзацу третього та четвертого п. 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , оскільки ці кошти надійшли до каси підприємства наприкінці робочих днів, а згідно листів касової книги за 16 жовтня 2003 року та за 17 березня 2004 року наступного дня були використані на необхідні господарські потреби. При цьому при проведенні готівкових розрахунків позивачем в ці періоди використовувались прибуткові та касові ордери, а перевищення ліміту каси відбувалось не більше чотирьох раз на відповідний місяць.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно з абзацом другим п. 1 ч. 1 ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 в сумі 429, 92 грн. визнається колегією суддів обґрунтованим.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не було допущено порушення п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , оскільки суди правильно в своїх рішеннях виходили з того, що загальна сума в розмірі 658, 00 грн., в тому числі 28, 00 грн., 30 вересня 2004 року була проведена через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується Z - звітом та не заперечується сторонами по справі, що згідно положень абзацу третього п. 2.10 вищезазначеного Положення свідчить про оприбуткування готівки в повному обсязі.

Отже, застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 140, 00 грн. згідно з абзацом третім п. 1 ч. 1 ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 є безпідставним.

Колегія суддів також визнає обґрунтованим висновок про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 3 929, 21 грн. згідно з абзацом шостим п. 1 ч. 1 ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 з урахуванням того, що позивачем були надані підтверджуючи документи до авансових звітів на підтвердження оплати готівкових коштів за придбані товари (роботи, послуги), а саме: до авансового звіту від 11 лютого 2003 року підзвітної особи ОСОБА_1 квитанція від 11 лютого 2003 року про перерахування 28, 61 грн. та податкова накладна № 003369 від 11 лютого 2003 року, до авансового звіту від 26 березня 2003 року підзвітної особи ОСОБА_1 квитанція від 26 березня 2003 року про оплату за товар на суму 83, 98 грн., до авансового звіту від 12 березня 2003 року підзвітної особи ОСОБА_1 видаткова накладна № 2006 від 12 березня 2003 року про відпуск товару на суму 15, 96грн., до авансового звіту від 18 квітня 2003 року підзвітної особи ОСОБА_2 видаткова накладна № 000000714 від 18 квітня 2003 року, до авансового звіту від 08 квітня 2003 року підзвітної особи ОСОБА_1 копія чека від 08 квітня 2003 року на суму 35 грн., до авансового звіту від 27 травня 2004 року підзвітної особи Крюкової гарантійний талон від 26 травня 2004 року на товар на суму 36, 00 грн. та чек від 26 травня 2004 року на суму 160, 00 грн., до авансового звіту від 12 липня 2004 року підзвітної особи ОСОБА_3 накладна № 18 від 12 липня 2004 року на суму 7, 00 грн., до авансового звіту 13 липня 2004 року підзвітної особи ОСОБА_3 акт закупівлі від 13 липня 2004 року на суму 189, 50 грн. товарний чек від 13 липня 2004 року на суму 68, 00 грн., до авансового звіту від 30 липня 2004 року ОСОБА_3 товарний чек від 30 липня 2004 року на суму 58, 00 грн., до авансового звіту від 19 серпня 2004 року підзвітної особи ОСОБА_4 накладна № 2434 від 19 серпня 2004 року на суму 22, 00 грн. та податкова накладна № 1903 від 19 серпня 2004 року на таку ж суму, до авансового звіту від 28 жовтня 2004 року підзвітної особи ОСОБА_1 товарний чек б\н від 23 жовтня 2004 року на суму 6, 50грн. та розрахункова квитанція від 28 жовтня 2004 року- № 742756 на суму 30, 00 грн., до авансового звіту від 14 червня 2005 року підзвітної особи ОСОБА_1 копія чека на суму 12, 60 грн., тобто виконані вимоги п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) . При цьому суди вірно посилались в своїх рішеннях на те, що Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , та Указ Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 (436/95) не містить посилань на вичерпний перелік документів, які можуть підтвердити оплату готівкових коштів за придбані товари (роботи, послуги).

Суди також дійшли вірного висновку про те, що надані позивачем акти приймання - передачі від 31 липня 2003 року на суму 200, 00 грн., від 28 липня 2003 року на суму 205, 00 грн., від 25 липня 2003 року на суму 220, 00 грн., від 05 червня 2003 року на суму 219, 50 грн., від 05 червня 2003 року на суму 192, 50 грн., від 25 червня 2003 року на суму 209, 00 грн., від 09 червня 2003 року на суму 113, 00 грн., від 06 червня 2003 року на суму 21, 50 грн., від 07 травня 2003 року на суму 57, 50 грн., від 29 травня 2003 року на 200, 00 грн., від 16 травня 2003 року на суму 407, 50 грн., від 30 квітня 2003 року на суму 292, 50 грн., від 04 квітня 2003 року на суму 87, 50 грн., від 16 квітня 2002 року на суму 70, 00 грн., від 06 березня 2003 року на суму 131, 50 грн., від 17 березня 2003 року на суму 195, 00 грн., від 20 березня 2003 року на суму 60, 00 грн., від 07 лютого 2003 року на суму 117, 50 грн., від 20 лютого 2003 року на суму 237, 50 грн., від 31 січня 2003 року на суму 137, 50 грн. на загальну суму 3 3 74, 50 грн. підтверджують факт прийому скло - бою від населення та сплати коштів за нього, що також свідчить про те, що позивачем не були порушені вимоги п. 2.3, п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , а застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 3 929, 21 грн. спірним рішенням є неправомірним.

При цьому колегія суддів враховує, що фінансові санкції у вигляді штрафу, передбачені ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95, за своє суттю є адміністративно - господарськими і можуть бути застосовані протягом строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи те, що порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , були вчинені позивачем в 2003 - 2004 роках, а рішення, яким були застосовані фінансові санкції за ці порушення, було прийнято 19 квітня 2006 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про пропуск відповідачем строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 05 липня 2006 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 05 липня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.