Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Мироненка О.В., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області на рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 22 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 07 квітня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки про нарахування часу перебування на військовій службі до трудового стажу та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

В жовтні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом в якому просив зобов'язати відповідача зарахувати час його перебування на військовій службі в період з 26 квітня 1978 року по 14 травня 1980 рік до стажу роботи за спеціальністю - електрослюсар підземний, призначивши йому пенсію на пільгових умовах у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (36-2003-п) .

В обгрунтування своїх вимог вказував, що відповідно п.1 ст. 8 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) час перебування на військовій службі зараховується до загального безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю. Крім того, право позивача на пенсію на пільгових умовах підтверджено за місцем його роботи по результатам атестації, про що є запис в трудовій книжці.

Також просив стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Рішенням Ровеньківського міського суду від 22 листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 07 квітня 2005 року, позовні вимоги ОСОБА_1. було задоволено частково та зобов'язано УПФ України в м. Ровеньки зарахувати час перебування його на військовій службі в період з 06.05.1978 року по 14.05.1980 рік в загальний безперервний та підземний трудовий стаж.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, УПФ України в м. Ровеньки звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просило вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Листом Верховного Суду України від 14.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 12 липня 1977 року позивач перебував у трудових відносинах із шахтоуправлінням ім. Космонавтів.

26 квітня 1978 року його було звільнено з посади електрослюсаря підземного у зв'язку з призовом на військову службу.

03 липня 1980 року він був знову прийнятий до шахтоуправління ім. Космонавтів підземним гірськоробочим з повним робочим днем під землею.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) знаходження громадян України на військовій службі зараховується в їх загальний та безперервний стаж, а також в стаж роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, вказаним вище, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

У відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок проведення атестації робочих місць по умовам праці" (442-92-п) пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1 та №2 призначаються за результатами атестації робочих місць.

В трудовій книжці позивача знаходиться запис про підтвердження за умовами атестації робочих місць права на пільгову пенсію згідно Списку №1.

Відповідно до п."в" ст. 56 Закону України від 05 грудня 1991 року до стажу роботи зараховується військова служба незалежно від місця її проходження.

З урахуванням викладених фактів, судом апеляційної інстанції було зроблено обгрунтований висновок про правильність висновків суду першої інстанції та відповідність їх вимогам законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ст. 86 КАС України (2747-15) , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судом правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області - залишити без задоволення, а рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 22 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 07 квітня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .