Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

при секретарі Сидорович О.В.,

за участю:

- ОСОБА_2,

- представника позивача - ОСОБА_3., за довіреністю №826 від 21.04.08,

- ОСОБА_1,

- представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4., за довіреністю №2791 від 06.10.06,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Луцького міськрайонного суду від 27 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 грудня 2006 року

у справі №2а-317/06

за позовом ОСОБА_2

до Луцької міської ради, ОСОБА_1

про визнання частково недійсним рішення, про скасування державного акту та визнання неправомірною бездіяльність,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року ОСОБА_2(далі - ОСОБА_2позивач) звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що в його користуванні знаходиться земельна ділянка загальною площею 1394м^2, з якої 1000м^2 знаходиться у приватній власності, а 384м^2 займає сад, яким він постійно користується.

Рішенням Луцької міськради №26/2.7 від 22 грудня 2005 року ОСОБА_1(далі - ОСОБА_1., відповідач-2) передано у власність 300м^2 земельної ділянки по АДРЕСА_1, з яких 60м^2 перебуває у користуванні позивача.

Оскільки на вилучення даної земельної ділянки у ОСОБА_2 дозволу не запитували і рішення про її вилучення не приймалося, то він просить визнати частково недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА №646314 на ім'я ОСОБА_1 та скасувати Рішення Луцької міської ради №26/2.1 від 22 грудня 2005 року.

Крім того, позивач зазначає, що 24 червня 2004 року він звернувся з заявою до управління земельних ресурсів Виконавчого комітету Луцької міської ради щодо приватизації земельної ділянки розміром 0,0384 га для ведення садівництва. Однак Луцькою міською радою (далі - відповідач-1) не прийнято жодного рішення з приводу поданої заяви, хоча всі необхідні документи ним були подані.

Таким чином, ОСОБА_2 просив, з урахуванням доповнень, визнати неправомірною бездіяльність Луцької міської ради щодо вирішення його заяви про приватизацію земельної ділянки розміром 0,0384га під садівництво, зобов'язати відповідача прийняти рішення у відповідності із законодавством України щодо передачі йому у власність земельної ділянки, площею 0,04га.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 27 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 13 грудня 2006 року, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі, з урахуванням змін, ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила скасувати їх рішення та закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач є правомірним землекористувачем спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 1394м^2, що підтверджується Рішенням Луцького міськвиконкому від 07 серпня 1953 року №793, з якої: 0,10га - рішенням відповідача-1 позивачу передано у приватну власність, а решту земельної ділянки, яка зменшилась до 379м^2 внаслідок визначення червоної лінії, ОСОБА_2 у даний час продовжує використовувати під садівництво, огородивши її металевою огорожею.

Рішенням Луцької міської ради №26/2.7 від 22 грудня 2005 року ОСОБА_1 передано у власність 300м^2 земельної ділянки по АДРЕСА_1, з яких 60м^2 перебуває у користуванні ОСОБА_2

У 2004 році позивач звернувся з технічною документацією до Луцької міськради для вирішення питання про приватизацію земельної ділянки площею 384м^2 по АДРЕСА_1але станом на 28 січня 2005 року заява про вирішення вказаного питання не розглянута.

Однак суд касаційної інстанції вважає, що ухвалені судові рішенні підлягають скасуванню в частинах: скасування Рішення Луцької міської ради №26-2.7 від 22 грудня 2005 року щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 60м^2, та визнання частково недійсним Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА №646314 від 10 лютого 2006 року.

Постановляючи рішення в означеній частині суди виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте з такими висновками погодитися неможливо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини між сторонами виникли, у зв'язку з позбавленням права позивача користування земельною ділянкою шляхом ухвалення відповідачем-1 Рішення №26-2.7 від 22 грудня 2005 року, чим фактично спричинив набуття ОСОБА_1 права приватної власності на спірну земельну ділянку, при цьому видавши останній Державний акт про право серії ЯА №646314 від 10 лютого 2006 року.

В позові ОСОБА_3 не погоджується з діями міськради, оскаржуючи її рішення, і предметом спору в даній частині позову є право користування земельною ділянкою. Оскарження таких дій та рішення відповідача, що передбачає відновлення особистих майнових прав позивача (користування земельною ділянкою), не відноситься до публічно-правових спорів і, у даному випадку, такий позов розглядається за правилами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) .

Таким чином, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалені судові рішенні в зазначених частинах задоволення позовних вимог, закривши провадження у адміністративній справі.

В частині визнання неправомірною бездіяльність Луцької міської ради щодо вирішення питання про приватизацію земельної ділянки площею 384м^2 по АДРЕСА_1 ухвалені судові рішення підлягають залишенню без змін, оскільки ці обставини судовими інстанціями встановлено у повному обсязі та сторонами не заперечуються.

Так, станом на 28 січня 2005 року відповідачем-1 всупереч вимогам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Земельного кодексу України (2768-14) заява позивача про вирішення вказаного питання не розглянута, що, як правильно визначено судами, потягло порушення права ОСОБА_2 на першочергове відведення земельної ділянки для садівництва і городництва відповідно до п. 14 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 17, 157, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 грудня 2006 року в частині скасування Рішення Луцької міської ради №26-2.7 від 22 грудня 2005 року щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 60м^2, та визнання частково недійсним Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА №646314 від 10 лютого 2006 року, закривши провадження в адміністративній справі у цій частині. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.