Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

Сергейчука О.А.

Федорова М.О.

при секретарі Iльченко О.М.

за участю представників

позивача: Гураля Р.В.

відповідача: Рацина Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2005 р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р.

у справі № 12/143-2261

за позовом Спільного малого підприємства фірми "Домекс"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2005р. позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.06.2005 р. № 0001472305/0/35218 в частині донарахування 48350грн. податку на прибуток та 13837,5 грн. фінансових санкцій. В іншій частині позовних вимог в позові відмовлено. Стягнуто з Тернопільської ОДПI 42,20 грн. державного мита.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2006р. постанову Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2005 р. у частині задоволення позовних вимог залишено без змін, а у частині відмови у позові - скасовано. Позовні вимоги задоволені повністю.

Тернопільська ОДПI подала касаційну скаргу, якою просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.06.2005 р. № 0001472305/0/35218 та №0001462305/0/32217. Посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанцій встановлено, що актом перевірки № 1734/23-05/21157585 від 06.06.2005р. дотримання вимог податкового та валютного законодавства СМП Фірма "Домекс" за період з 01.04.2003 р. по 31.03.2005 р. зафіксовані порушення позивачем таких вимог законодавства:

п. 5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , яке полягало у заниженні валового доходу за 2004 рік на 3143,75 грн. та за 1 квартал 2005 року на 380,00 грн., що зумовлено заниженням суми приросту запасів на вартість малоцінних предметів, яка при їх придбанні не враховувалась при визначенні приросту, а списувалась на рах. 92 "Адміністративні витрати" за відсутності будь-яких актів на списання;

п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , яке полягало у завищенні валових витрат на 81100 грн., пов'язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей та послуг, що зумовлено включенням до складу витрат витрати на придбання таких товарно-матеріальних цінностей, не підтверджених первинними бухгалтерськими документами;

п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , яке полягало у включенні до складу валових витрат витрати з оплати робіт, наданих ЗАТ "Львівським інститутом менеджменту", пов'язаних з навчанням та складанням іспиту працівника підприємства, та які не пов'язані з господарською діяльністю позивача;

п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , яке полягало у завищенні валових витрат на 193400 грн. в результаті включення до складу валових витрат отримання консультаційних послуг, наданим ПП ОСОБА_1;

п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , яке полягало у включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі факсових копій податкових накладних, а не оригіналів;

п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , яке полягало у включенні до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, перераховану у квітні 2004 року за с/г техніку, спочатку при отриманні попередньої оплати, а потім при отриманні податкових накладних.

На підставі акту перевірки Тернопільською ОДПI прийняті податкове повідомлення-рішення:

№ 0001462305/0/35217 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 91032,75 грн., в тому числі 60683,50 грн. основного платежу та 30344,25 грн. штрафних санкцій. Дане повідомлення-рішення прийнято за висновками по порушення позивачем п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ;

№ 0001472305/0/35218 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 111667,55 грн., в тому числі 78870,50 грн. основного платежу та 32797,05 грн. штрафних санкцій. Дане повідомлення-рішення прийнято за висновками по порушення позивачем п.п.4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції не може визнати законною та обгрунтованою постанову суду апеляційної інстанції, якою частково скасовано рішення суду першої інстанції та позовні вимоги задоволені повністю, оскільки вказана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, з порушенням п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 "Апеляційне провадження".

Виходячи із приписів п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) під час прийняття постанови суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Приймаючи нову постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції не повно зазначив встановлені судом першої інстанції обставини, не перевірив правильність усіх встановлених судом першої інстанції обставин, зокрема про зафіксоване актом перевірки порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , яке полягало у включенні до складу валових витрат витрати з оплати робіт, наданих ЗАТ "Львівським інститутом менеджменту", пов'язаних з навчанням та складанням іспиту працівника підприємства.

Залишив поза увагою, що однією з підстав для визначення податковим органом позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток було порушення останнім п.п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , що зафіксовано актом перевірки та не знайшло свого відображення у рішенні суду першої інстанції, не встановив даної обставини, та не надав вказаним обставинам правової оцінки.

Статтею 162 Кодексу адміністративного суду України суду надані повноваження при вирішення справи, зокрема частиною 2 цієї статті визначені види постанов, які приймаються у разі задоволення позову.

У порушення вимог частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд апеляційної інстанції не вказав способу задоволення позову, з чого не вбачається правових наслідків ухвалення судового рішення.

Допущені судом апеляційної інстанції вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 КАС України (2747-15) перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази, і, в залежності від встановлених обставин, здійснити апеляційний розгляд справи у відповідності із нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2006р. скасувати, а справу направити до Львівського апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.