ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2008 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Нечитайла О.М.
Рибченка А.О.
Сергейчука О.А.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р.
у справі № 9/6 пд
за позовом Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції
до 1. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1;
2. Малого приватного підприємства "Донбаспромтрейд"
про визнання угоди недійсною, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.07.2005 р., залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р., у задоволенні позову відмовлено.
Краснодонська ОДПI подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про визнання договору недійсним у відповідності до вимог ст. 49 ЦК України (435-15) , як такого, що укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, із застосуванням наслідків: стягнути з СПД-фізичної особи ОСОБА_1 на користь держави вартість отриманого ним по договору від 01.03.2003 р. № 12 у загальній сумі 680755,72 грн.; стягнути з МЧП "Донбаспромтрейд" на користь СПД-фізичної особи ОСОБА_1 суму грошових коштів, отриманих від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на виконання договору від 01.03.2003 р. № 12 у розмірі 680755,72 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договору МПП "Донбаспромтрейд" поставило СПД ОСОБА_1 товар (морепродукти) на загальну суму 680755,72 грн., у тому числі ПДВ 113459,28 грн., що підтверджується відповідними податковими накладними, а СПД Григор'єв А.I., в свою чергу, розрахувався з МПП "Донбаспромтрейд" грошовими коштами у сумі 680705,72 грн., що підтверджується відповідними квитанціями прибуткових касових ордерів.
Згідно листа ДПI у Жовтневому районі м. Луганську від 25.06.2004р. МПП "Донбаспромтрейд" податкову звітність не надавало до податкового органу з моменту реєстрації, тобто з 10.12.02 р., не включило до складу податкових зобов'язань податки з продажу товарів та не сплатило ці податкові зобов'язання до бюджету.
МПП "Донбаспромтрейд" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 27.11.2002 р. за № 25370169Ю0032844, взято на податковий облік в ДПI у Жовтневому районі м. Луганська, отримало свідоцтво платника податку на додану вартість № 17154455 від 20.12.2002 р.
На момент укладання і виконання спірної угоди МПП "Донбаспромтрейд" мало статус юридичної особи, було зареєстровано як платник податку податковим органом, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість скасовано не було.
Виходячи з того, що сторонами спірна угода укладена відповідно до вимог законодавства щодо наявності всіх істотних умов, в первинних документах зазначена повна вартість товару та сума податку на додану вартість, договір виконаний у повному обсязі, тобто на момент укладення угоди умислу на її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства не було, а факти порушення норм податкового законодавства тягнуть інші правові наслідки, відповідач був зареєстрований у встановленому законом порядку, в тому числі як платник податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, суди дійшли правильного висновку щодо відсутності факту наявності умислу у будь-якого з відповідачів на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, саме під час її укладення.
Отже, за наведених обставин, відсутні підстави для висновку про укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки не доведено, що під час укладання угоди метою її укладення було настання протиправних наслідків.
Суд першої інстанції правильно відмовив у позові про визнання угоди недійсної як такої, що укладена з метою суперечною інтересам держави і суспільства, та правильно не застосував санкції, встановлені за виконання угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Однак, суд касаційної інстанції вважає, що у судів також не було підстав для задоволення позову про визнання угоди недійсною, заявленого у травні 2005 року на підставі ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) .
З 01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) (далі у тексті ЦК України (435-15) ). Згідно із п.1 та п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 р. втратив чинність.
За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України (435-15) кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (435-15) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - є нікчемним. Як зазначено у ч.2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.
Отже, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.
Чинний ЦК України (435-15) не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст.49 ЦК УРСР (1540-06) . Цим кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
Таким чином, публічно-правові санкції, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угод, але відсутні в ЦК України (435-15) на момент прийняття рішення про притягнення до відповідальності, не можуть бути застосовані.
Господарський кодекс України (436-15) , який набрав чинності з 01.01.2004 р., містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) .
Однак, відповідно до пункту 5 розділу IХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказане порушення.
Оскільки обставини у справі встановлені повно та правильно, а неврахування судами попередніх інстанцій наведеної судом касаційної інстанції правової позиції не призвело до неправильного вирішення справи по суті, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 05.07.2005 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді О.М. Нечитайло
А.О. Рибченко
О.А. Сергейчук
М.О. Федоров