копія

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на неправомірні дії посадових осіб ДП ВО "Луганський станкобудівний завод", керуючого санацією ДП ВО "Луганський станкобудівний завод" за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 13 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 03 грудня 2003 року,

У травні 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб ДП ВО "Луганський станкобудівний завод", керуючого санацією ДП ВО "Луганський станкобудівний завод".

В обґрунтування своїх вимог послалися на те, що вони, будучи членами виконавчого бюро незалежної профспілки працівників оборонної промисловості ВО "Луганський станкобудівний завод", у лютому-квітні 2001 року звертались до генерального директора ДП ВО "Луганський станкобудівний завод" з вимогами про проведення перемовин з розроблення проекту колективного договору на 2001 рік, надати виконавчому бюро копію галузевої угоди та дати можливість ознайомитися з документами необхідними для проведення перевірки виконання колективного договору 1999-2001 р.р., оформити перепустки для вільного входу на територію підприємства членам виборчих профспілкових органів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та створити умови для роботи виконавчого бюро.

Проте, у задоволенні цих вимог їм було відмовлено.

Адміністрація підприємства продовжує допускати порушення законодавства про працю та законодавства про професійні спілки, а Генеральний директор ДП ВО "Луганський станкобудівний завод" Бондаренко В.С. незаконно перешкоджає законній діяльності Незалежної профспілки.

Просили визнати дії генерального директора ДП ВО "Луганський станкобудівний завод" Бондаренка В.С. неправомірними та позбавити профспілковий комітет ДП ВО "Луганський станкобудівний завод" права на представництво інтересів найманих працівників при підписанні колективного договору.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 подала додаткові скарги на неправомірні скарги керуючого санацією ДП ВО "Луганський станкобудівний завод" та голови об'єднаної профспілки підприємства щодо не створення умов для роботи виконавчого бюро, не узгодження адміністрацією наказів та інших нормативних документів з питань умов та охорони праці, оплати праці, соціальних, культурних, побутових питань, незаконному блокуванню заробітної плати при зверненні працівників до суду, незабезпечення вільного доступу на робочі місця члені профспілки, голови та заступнику голови Виконавчого бюро профспілки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ненадання можливості ознайомитися з планом санації підприємства, не включення представника від незалежної профспілки в комісію підприємства з загальнообов'язкового державного страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами з народження та поховання.

Просила також зобов'язати керуючого санацією ДП ВО "Луганський станкобудівний завод" з метою усунення порушень її особистих прав, як фізичної особи та члена виборного профспілкового органу,:

- створити умови для роботи виконавчого бюро;

- узгоджувати з виконавчим бюро накази та нормативні документи з питань охорони та оплати праці, соціальних, культурних, побутових й з інших питань соціально-трудових відносин;

- узгоджувати з виконавчим бюро питання реорганізації підприємства;

- включити представника від незалежної профспілки ОСОБА_2 до складу комісії підприємства з загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами з народження та поховання;

- своєчасно перераховувати профспілкові внески на розрахунковий рахунок незалежної профспілки підприємства;

- надати копії галузевої угоди на 2002 рік, колективного договору, протокол конференції трудового колективу з його укладення 2002-2003 р.р.;

- надати інформацію виконавчому бюро на його запити щодо трудових і соціально-економічних прав та інтересів членів незалежної профспілки;

- розблокувати особистий рахунок ОСОБА_4;

- визнати дії голови об'єднаного профкому щодо відмови від формування об'єднаного представницького органу для роботи в комісії з соціального страхування підприємства неправомірними та зобов'язати протягом десяти днів вирішити питання про утворення такого органу.

ОСОБА_2 також подав додаткову скаргу, просив визнати неправомірними дії адміністрації ДП ВО "Луганський станкобудівний завод" та зобов'язати її:

- створити умови для роботи виконавчого бюро;

- надати їй та ОСОБА_1 вільний доступ до робочих місць членів профспілки;

- надати копії галузевої угоди на 2002 рік, колективного договору, протокол конференції трудового колективу з його укладення 2002-2003 р.р.;

- узгоджувати з виконавчим бюро накази та нормативні документи з питань охорони та оплати праці, соціальних, культурних, побутових й з інших питань соціально-трудових відносин;

- надати інформацію виконавчому бюро на його запити щодо трудових і соціально-економічних прав та інтересів членів незалежної профспілки.

В судовому засіданні ОСОБА_1 частково відмовилась від своїх вимог.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останньою ухвалою судді Ленінського районного суду м. Луганська від 13 червня 2003 року провадження у справі закрито.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 03 грудня 2003 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилено. Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 13 червня 2003 року залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд.

Вважають, що рішення судів постановлені з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, правильно послався на те, що подані заявниками скарги, які є предметом судового розгляду, не підлягають розгляду у порядку глави 31-А Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року (далі - ЦПК України (1618-15) ), оскільки вони подані не від імені фізичних осіб, права яких порушені, а від імені службових осіб юридичної особи.

Такий висновок судів відповідає вимогам статті 248-1 ЦПК України 1963 року, згідно з якою право на звернення в суд зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державних органів, юридичних та посадових осіб в сфері управлінської діяльності мають лише фізичні особи, права та свободи яких були порушені.

Скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були подані від імені та в захист прав та інтересів юридичної особи - Незалежної профспілки працівників оборонної промисловості.

Оскаржувані судові рішення у цій справі законні і обґрунтовані, підстав для їх скасування немає.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 13 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 03 грудня 2003 року у справі за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на неправомірні дії посадових осіб ДП ВО "Луганський станкобудівний завод", керуючого санацією ДП ВО "Луганський станкобудівний завод" - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.