К-14211/06 Про визнання неправомірним та скасування рішення ПДІ по податку на прибуток - 21.05.2008 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азуріт" (далі по тексту – позивач, ТОВ "Азуріт") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2005р. №07-26-7-30971061/1959/0.

Постановою Господарського суд м. Києва від 14.11.2005р. у справі №25/370 (суддя Морозов С.М.), яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006р. (головуючий суддя – Алданова С.О., судді Зубець Л.П., Дзюбко П.О.), позовні вимоги задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 12.09.2005р. №07-26-7-30971061/1959/0.

ДПІ у Подільському районі м. Києва, не погоджуючись з постановою Господарського суду м. Києва від 14.11.2005р. та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006р. у справі №25/370, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Подільському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередній інстанцій встановлено, що 12.09.2005р. ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №07-26-7-30971061/1959/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 416250,00 грн., в т.ч. 277500,00 грн. основного платежу та 138 750,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі акту "Про результати додаткової позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток товариством з обмеженою відповідальністю "Азуріт" (код 30971061) при виконанні умов договору про надання безвідсоткової позики №4/02 від 27.08.2002р. за період 2003р." від 09.09.2005р. №014/26-7/30971061 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включено до валового доходу кошти отримані протягом 2003р. від компанії "INTERNATIONAL PLANNING RESEARCH INC" за договором від 27.08.2002р. №4/02, в т.ч. отримані 28.10.2003р. 170000,00 дол. США, які, на думку відповідача, є поворотною фінансовою допомогою, що призвело до несплати позивачем податку на прибуток у розмірі 277,5 тис. грн., в т.ч. за 1 квартал 2003р. – 3,4 тис. грн., за 4 квартал 2003р. – 274,1 тис. грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.08.2002р. між компанією "INTERNATIONAL PLANNING & RESEARCH INC" (позикодавець) та ТОВ "Азуріт" (позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової позики №4/02, відповідно до умов якого позикодавець зобов’язався надати позичальнику позику у розмірі 150 000,00 дол. США на поповнення обігових коштів. Перерахування коштів здійснювалось декількома траншами у межах терміну дії договору (1 рік). Сума першого траншу складає 135000,00 дол. США і надається не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання договору.

Згідно вимог встановлених Указом Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999р. №734/99 (734/99) договір від 27.08.2002р. №4/02 зареєстровано Головним Управлінням НБУ по м. Києву та Київській області, реєстраційне свідоцтво від 28.08.2002р. №2157.

Відповідно до додаткової угоди від 30.09.2002р. №1 до договору від 27.08.2002р. №4/02 розмір позики збільшено до 600 000,00 дол. США. Строк надання позики не пізніше 60 календарних днів з моменту підписання договору. Сума другого траншу визначена сторонами у розмірі 420 000,00 дол. США і надається не пізніше 60 календарних днів з моменту підписання додаткової угоди.

Вказані зміни зареєстровані Головним Управлінням НБУ по м. Києву та Київській області та оформлено додаток від 10.10.2002р. №1 до реєстраційного свідоцтва від 28.08.2002р. №2157, в якому відображено збільшення суми договору до 600 000,00 дол. США.

24.12.2002р. сторонами за договором №4/02 підписана додаткова угода №2 до цього ж договору, згідно з якою сума третього траншу визначена сторонами у сумі 20 000,00 доларів США і надається не пізніше 60 календарних днів з моменту підписання додаткової угоди. Загальна сума договору при цьому залишена без змін.

Відповідно до додаткової угоди від 28.08.2003р. №3 пункт 2.4 договору від 27.08.2002р. №4/02 викладено у новій редакції, згідно якої термін надання позики складає 5 років з моменту надходження коштів на рахунок позичальника, а сума четвертого траншу визначена сторонами у розмірі 170 000,00 доларів США і надається не пізніше 60 календарних днів з моменту підписання додаткової угоди.

Зазначені зміни зареєстровані Головним Управлінням НБУ по м. К иєву та Київській області та оформлено додаток від 24.10.2003р. №2 до реєстраційного свідоцтва від 28.08.2002р. №2157, в якому відображено зміну строку погашення позики до 27.08.2007р.

01.09.2003р. позивач та компанія "INTERNATIONAL PLANNING & RESEARCH INC" з врахуванням положень п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підписали додаткову угоду №4 до договору від 27.08.2002р. №4/02, згідно з якою п. 2.1 договору викладено в наступній редакції: "Безвідсоткову позику вважати (замінити) фінансовим кредитом. "INTERNATIONAL PLANNING & RESEARCH INC" в подальшому іменується "Кредитор". Пункт 2.6 договору викладено в наступній редакції: "Позичальник зобов’язується повернути Кредитору всю суму фінансового кредиту, зазначену в п. 2.1 цього Договору та Додаткової угоди №3 від 28 серпня 2003р. не пізніше дати повернення. Розмір відсоткової ставки за користування фінансовим кредитом складає 7% річних. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості по фінансовому кредиту за період з дня одержання фінансового кредиту по день, який передує дню повернення фінансового кредиту (його частки) включно. Базою для нарахування відсотків є 365 днів у році. Нараховані відсотки мають бути сплачені не пізніше дня повернення фінансового кредиту (його частини)". Відповідно до цієї ж додаткової угоди в усіх інших пунктах договору, а також додаткових угодах до нього вважається слово "позика" як "фінансовий кредит", а слово "позикодавець" як "кредитор".

Вказані зміни зареєстровані Головним Управлінням НБУ по м. Києву та Київській області, додаток від 01.07.2004р. №3 до реєстраційного свідоцтва від 28.08.2002р. №2157.

На виконання умов договору від 27.08.2002р. №4/02 на валютний рахунок ТОВ "Азуріт" надійшли грошові кошти у розмірі 575 000,00 доларів США, а саме: 19.09.2002р. – 134 952,50 дол. США 08.11.2002р. - 47,50 дол. США; 12.11.2002р. – 250 000,00 дол. США; 27.12.2002р. – 20 000,00 дол. США; 28.10.2003р. – 170 000,00 дол. США.

В бухгалтерському обліку отримані кошти відображалися позивачем на бухгалтерських рахунках 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" (дебет) та 506 "Інші довгострокові кредити в ін. валюті" (кредит). Станом на 31.12.2003р. отримані за договором від 27.08.2002р. №4/02 кошти компанії "INTERNATIONAL PLANNING RESEARCH INC" повернуті не були.

<par>Вищенаведені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2004р. у справі № 33/366, яке набрало законної сили, а тому з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доведенню під час розгляду даної справи. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002р. №349-IV (349-15) (який набрав чинності 01.01.2003р.) у податковому законодавстві запроваджено термін "поворотна фінансова допомога", під якою розуміється сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п.п. 1.22.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002р. №349-IV (349-15) внесено зміни до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно яких до складу валових доходів включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.</par>

Враховуючи відсутність до прийняття <link><v>Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (349-15) від 24.12.2002р. №349-IV правової підстави для включення до валового доходу сум поворотної фінансової допомоги, в п.1 Перехідних положень цього передбачено, що: "Поворотна фінансова допомога, надана до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, що діяли на момент її надання. При цьому, якщо платник податку включив суми такої поворотної допомоги до складу валових доходів відповідно до роз’яснень контролюючих органів, такий платник податку має право включити суми такої поворотної фінансової допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, в якому відбувається її повернення. Це правило діє до 1 січня 2004 року".

Судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів встановлено, що позивачем включено до складу валових доходів за 1 квартал 2003р. суму отриманої поворотної фінансової допомоги у розмірі 106 648,00 грн. (20 000, 00 дол. США), про що свідчать наступні документи: журнал-ордер і відомість по рахунку "Валові доходи" за 1 квартал 2003р., декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2003р., яка подана до відповідача 25.04.2003р. (в рядку 01.6 декларації у складі валових доходів зазначена сума 286 600,00 грн., яка складається з наступного: 106 649,8 грн. - транш отриманий від нерезидента відповідно до договору від 27.08.2002р. №4/02 1,8 грн. - інші доходи; 13 905,55 грн. - операції 5КФ АППБ "Аваль"; 166 110,26 грн. - операції Банк НРБ-Україна).

З урахуванням викладених обставин, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що висновки Акту перевірки щодо заниження позивачем сум валового доходу за 1 квартал 2003р. на загальну суму у розмірі 106 648, 00 грн., що призвело до несплати податку на прибуток у сумі 3 400,00 грн., є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

В частині висновків Акту перевірки про те, що отримані позивачем 28.10.2003р. від компанії "INTERNATIONAL PLANNING RESEARCH INC" на підставі договору від 27.08.2002р. №4/02 кошти у розмірі 170 000,00 дол. США є поворотною фінансовою допомогою та повинні включатись до валових доходів Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Так, 01.09.2003р. позивачем та компанією "INTERNATIONAL PLANNING RESEARCH INC" укладено додаткову угоду №4 до договору від 27.08.2002р. №4/02, відповідно до якої суми безвідсоткової позики, що фактично є поворотною фінансовою допомогою, згідно п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на момент здійснення господарської операції), отримані позивачем за вищевказаним договором, переоформлені на фінансовий кредит, отриманий під відсотки. Така можливість випливає з положень п.п. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 зазначеного Закону, відповідно до положень якого фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також: іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. При цьому операція із запозичення коштів між позивачем і кредитором-нерезидентом оформлена договором, відповідно до вимог глави 32 "Позика" Цивільного кодексу УРСР (1540-06) від 18.07.1963 p., що діяв на момент укладення договору від 27.08.2002р. №4/02 та додаткової угоди від 01.09.2003р. №4.

Враховуючи, що відповідно до цього типу договорів кошти передаються від одного суб’єкта правовідносин до іншого, а після закінчення терміну дії договору підлягають поверненню, то зазначені договори мають наслідком виникнення боргових зобов’язань, операції з якими з метою оподаткування відносяться до операцій особливого виду, а саме - операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями, оподаткування яких регулюється п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Так, відповідно до п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 цього Закону не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Визначення терміну "доходи" також містить п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", відповідно до якого доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Власним капіталом згідно з названим Положенням є частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Статтею 374 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент укладання договору від 27.08.2002р. №4/02 та додаткових угод до нього) визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. В результаті отримання позики зобов’язання зростають на суму, що дорівнює сумі позики, тобто сума власного капіталу позичальника не зростає. Отже, сам факт отримання грошових коштів за договором позики не може свідчити про отримання доходу, оскільки таке джерело надходження коштів має своїм наслідком виникнення боргового зобов’язання.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на висновок експертизи від 23.06.2005р., яким підтверджено, що відтиск печатки на додатковій угоді нанесений не в період, яким датована угода, а приблизно у 2004 - 2005р., оскільки дана обставина не спростовує факт укладення такої угоди. Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Додаткова угода від 01.09.03 р є домовленістю сторін, жодною із сторін не заявлено вимог з приводу її невизнання. Навпаки, позивачем до справи надано листи, від компанії "INTERNATIONAL PLANNING RESEARCH INC", якими остання підтвердила факт підписання зазначеної угоди 01.09.2003р.

Посилання ДПІ у Подільському районі м. Києва на те, що зміст документів, якими оформлена операція з одержання 28.10.2003р. ТОВ "Азуріт" валютних коштів у розмірі 170000,00 дол. США не узгоджується з положеннями вищезазначеної додаткової угоди від 01.09.2003р. №4 обґрунтовано не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.10.2003р. валютні кошти у розмірі 170000,00 дол. США надійшли на розподільчий рахунок №260320130167 в Закритому акціонерному товаристві "Комерційний банк НРБ-Україна" на користь ТОВ "Азуріт" з призначенням платежу: "кошти згідно кредитного договору №4/02 від 27.08.02 року та додаткової угоди №3 від 28.08.2003 року". З розподільчого рахунку на підставі доручення №1 ТОВ "Азуріт" кошти зараховані на поточний валютний рахунок позивача.

Видаючи доручення від 28.10.2003р. №1 для зарахування грошових коштів у розмірі 170 000 дол. США (четвертий транш згідно договору від 27.08.2002р. №4/02 та додаткової угоди від 28.08.2003р. №3) в графі "за що надійшла валюта" директором позивача зазначено "безвідсоткова позика від нерезидента", що є назвою договору від 27.08.2002р. №4/02.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2004р. у справі №33/366, яке має преюдиційне значення для даної справи, встановлено, що зазначення назви договору в цій графі сталося внаслідок технічної помилки, оскільки в даній графі передбачено вказувати призначення надходження грошових коштів. Пунктом 2.1 договору від 27.08.2002р. №4/02 передбачено, що кошти за договором спрямовуються на поповнення оборотних коштів ТОВ "Азуріт". Суми безвідсоткової позики, отримані позивачем за вищевказаним договором, переоформлені на фінансовий кредит, отриманий під відсотки, що не суперечить чинному законодавству.

Крім того, позивачем надані: лист компанії "INTERNATIONAL PLANNING RESEARCH INC" від 27.10.2005р. №07/05-IPK, в якому компанія підтвердила факт підписання додаткової угоди №4 до договору №4/02 та той факт, що угода діє саме з 01 вересня 2003 p., тобто з дати її підписання сторонами, а також лист від 29.10.2003р. б/н, в якому компанія "INTERNATIONAL PLANNING RESEARCH INC" підтвердила призначення платежу у розмірі 170 000, 00 доларів США, в якості фінансового кредиту згідно договору №4/02 та додаткових угод №3 та №4.

Посилання ДПІ у Подільському районі м. Києва на те, що додаткова угода від 01.09.2003р. №4 зареєстрована позивачем у Національному банку України з порушенням строків, встановлених Положенням про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, обґрунтовано не прийнято судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки факт порушення строків подання заявки про внесення в реєстраційне свідоцтво у випадку зміни договору позики на договір фінансового кредиту із встановленням процентів по кредиту, але без збільшення суми коштів, що надаються відповідно до Указу Президента України "Про врегулювання порядку отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999р., а також Порядку застосування штрафних санкцій за порушення законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999р. №542 (z0712-99) , не тягне за собою ні анулювання реєстраційного свідоцтва, ні застосування до підприємства штрафних санкцій.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що висновки Акту перевірки щодо заниження позивачем сум валового доходу за 4 квартал 2003р. на загальну суму 906 423,00 грн. та несплату податку на прибуток у розмірі 274 100,00 грн. не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 14.11.2005р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006р. у справі №25/370 не встановлено.

Головуючий	(підпис)	О.А. Сергейчук
Судді	(підпис)	Н.Г. Пилипчук
	(підпис)	О.М. Нечитайло
	(підпис)	М.О. Федоров
	(підпис)	О.А. Рибченко