Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Рибченка А.О.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: Дубицький Ю.Г.;

відповідача: Прудко О.В.;

третьої особи: не з’явились

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська та Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2005р.

у справі №38/268 (17/226 (П17/879)

за позовом Приватного підприємства "Тоджима"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

третя особа Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Приватне підприємство "Тоджима" (далі по тексту – позивач, ПП "Тоджима") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.06.2003р. №0000772302/07449/10-232-022.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2005р. у справі №38/268 (17/226 (П17/879) (суддя Бишевська Н.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2005р. у справі №38/268 (17/226 (П17/879) (головуючий суддя – Науменко І.М., судді Білецька Л.М., Голяшкіна О.В.) скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2005р.; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПП "Тоджима" задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.06.2003р. №0000772302/07449/10-232-022.

ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська та Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2005р. у справі №38/268 (17/226 (П17/879) звернулась з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2005р. залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська та Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.06.2003р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772302/07449/10-232-022, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з плати за землю у розмірі 613281,72 грн., в т.ч. 306640,86 грн. основного платежу та 306640,86 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська прийнято на підставі акту про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 10.06.2003р. у справі №725 ДСК (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивач у 2002р. не нараховував та не сплачував плату за земельну ділянку по вул. Чичеріна, 74 у м. Дніпропетровську, площею 3,6 га, яка використовується позивачем для ведення фінансово-господарської діяльності.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з наступного.

24.09.2001р. між Державним спеціалізованим конструкторським бюро автоматизації проектування в особі Ліквідаційної комісії та ПП "Тоджима" укладено договір купівлі-продажу будівель промислово-виробничої бази Державного спеціалізованого конструкторського бюро автоматизації проектування, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, 74 на земельній ділянці площею 3,6 га. Право користування зазначеним майном перейшло до позивача згідно п. 1.8 зазначеного договору в момент підписання акту прийому-передачі від 25.09.2001р.

Зазначена земельна ділянка обліковується в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів Дніпропетровської міської ради за позивачем на підставі декларації прав на нерухоме майно. За даними Державного земельного кадастру від 18.04.2002р. №2210 грошова оцінка земельної ділянки по вул. Чичеріна, 74 складає 30664085,76 грн.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновків про правомірне нарахування відповідачем плати за землю у розмірі 1% грошової оцінки земельної ділянки в сумі 306640,86 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджуючись за таким висновком суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що дані земельного кадастру є суперечливими, оскільки під одним номером зареєстровані земельні ділянки по вул. Чичеріна, 42 і вул. Чичеріна, 74. Крім того, судом апеляційної інстанції вказано на помилкову оцінку вартості спірної земельної ділянки.

Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій дійшли до суперечливих висновків щодо наявності у фактичному користуванні позивача спірної земельної ділянки, оскільки відповідно до даних земельного кадастру, які досліджувались судами попередніх інстанцій та наявні в матеріалах справи, під одним кадастровим номером містяться земельні ділянки з двома різними адресами, а відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

При цьому, Вищий адміністративний суд України також звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної уваги фактичному встановленню обставин користування позивачем спірною земельною ділянкою.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська та Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2005р. у справі №38/268 (17/226 (П17/879) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2005р. у справі №38/268 (17/226 (П17/879) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.