К-11979/06 Про визнання договору купівлі-продажу недійсним - 21.05.2008 Прийняття

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.06.2005 р. позов задоволено частково. Визнано недійсним договір б/н від 14.01.2003 р., укладений СПД-фізичною особою ОСОБА_1. та ПП "КерміПромТехніка" на загальну суму 8571,29 грн. В решті вимог в позові відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. вказане рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 42,50 грн. державного мита.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП ОСОБА_1. (покупець) та ПП "КерміПромТехніка" (продавець) укладено договір б/н від 14.01.2003 р. купівлі-продажу продукції на загальну суму 20000,00 грн., який виконаний сторонами протягом січня, лютого та березня 2003 року, що підтверджується товарними накладними, податковими накладними, отримання товару відображено також у книзі придбання товарів СПД - фізичної особи ОСОБА_1. Розрахунки за поставлені товари проведені зустрічними поставками молочної продукції на загальну суму 15198,23 грн.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 19.09.2003 р. установчі документи ПП "КерміПромТехніка" визнанні недійсними з моменту державної реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість - з моменту його видачі.

Виходячи з того, що сторонами спірна угода укладена відповідно до вимог законодавства щодо наявності всіх істотних умов, виконання договору мало місце, тобто на момент укладення угоди умислу на її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства не було, ПП "Кермі ПротТехніка" не виключений з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, вирок щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб підприємства або осіб, які здійснювали реєстрацію підприємства, відсутній, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності факту наявності умислу у будь-якого з відповідачів на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, саме під час її укладення.

Отже, за наведених обставин, відсутні підстави для висновку про укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки не доведено, що під час укладання угоди метою її укладення було настання протиправних наслідків.

Суд апеляційної інстанції правильно відмовив у позові про визнання угоди недійсною як такої, що укладена з метою суперечною інтересам держави і суспільства, та правильно не застосував санкції, встановлені за виконання угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Однак, суд касаційної інстанції вважає, що у судів також не було підстав для задоволення позову про визнання угоди недійсною, заявленого у квітні 2005 року на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) (далі у тексті ЦК України (435-15) ). Згідно із п.1 та п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 р. втратив чинність.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - є нікчемним. Як зазначено у ч.2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Чинний ЦК України (435-15) не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Таким чином, публічно-правові санкції, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угод, але відсутні в ЦК України (435-15) на момент прийняття рішення про притягнення до відповідальності, не можуть бути застосовані. Господарський кодекс України (436-15) , який набрав чинності з 01.01.2004 р., містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 Цивільного кодексу УРСР.

Однак, відповідно до пункту 5 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказане порушення.

Оскільки обставини у справі встановлені повно та правильно, а неврахування судом апеляційної інстанції наведеної судом касаційної інстанції правової позиції не призвело до неправильного вирішення справи по суті, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.