Справа № 22-а-4188/08 

Головуючий у 1 інстанції – Попікова О.В.

Суддя-доповідач – Василенко Я.М.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ситникова О.Ф., Бистрик Г.М.,

при секретарі Литвині О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" – Бондаря Ігоря Григоровича на постанову господарського суду Київської області від 07.08.2007 у справі за позовом КП Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення, -

14.06.2007 КП КОР "Бородянкатепловодопостачання" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003991630/0 від 11.05.2007 в частині застосування до нього штрафу в розмірі 42432,87 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ.

Постановою господарського суду Київської області від 07.08.2007 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представник позивача КП КОР "Бородянкатепловодопостачання" – Бондар І.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача КП КОР "Бородянкатепловодопостачання" – Бондара І.Г. не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірним податковим повідомленням-рішенням № 0003991630/0 від 11.05.2007 ДПІ у Бородянському районі Київської області на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ на суму 131477,15 грн. застосувала до позивача штраф в розмірі 65738,63 грн., що становить 50 % несвоєчасно погашеної суми податкового боргу.

З дослідженого в судовому засіданні розрахунку штрафних санкцій вбачається, що штраф застосовано до позивача за несвоєчасне погашення сум податкових зобов’язань з ПДВ, узгоджених податковими деклараціями з ПДВ від 16.11.2005 та від 19.01.2006, які подавались КПТМ "Бородянкатепломережа", а також податковими деклараціями від 18.09.2006 та від 12.10.2006, які подавались безпосередньо позивачем.

Рішенням від 28.07.2005 року № 286-25-ІV "Про деякі питання

Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" Київська обласна рада вирішила реорганізувати комунальні підприємства "Бородянкаводоканал" та "Бородянкатепломережа" шляхом їх злиття у Комунальне підприємство Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" та доручила Управлінню житлово-комунального господарства Київської ОДА вжити передбачених чинним законодавством заходів, пов’язаних зі створенням підприємства та припиненням діяльності реорганізованих підприємств.

Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням лише в частині застосування штрафу на суму 42432,87 грн., з яких 16873,8 грн. – за декларацією від 16.11.2005, та 25559,07 грн. – за декларацією від 19.01.2006, які подавались не позивачем особисто, а КПТМ "Бородянкатепломережа".

Декларацією з ПДВ від 16.11.2005 КПТМ "Бородянкатепломережа" узгодило суму податкового зобов’язання з ПДВ за жовтень 2005 року на суму 47670 грн., а декларацією з ПДВ від 19.01.2006 – суму податкового зобов’язання з ПДВ за грудень 2005 року на суму 117972 грн.

Доводи апеляції аналогічні тим, що викладені у позові і полягають у тому, що порушення граничного строку сплати узгодженого декларацією податкового зобов’язання, за яке відповідач застосував до позивача штрафні санкції, вчинене не позивачем, а КПТМ "Бородянкатепломережа", а тому застосування до позивача штрафу є порушенням ч. 2 ст. 61 Конституції України, яка встановлює, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Також позивач зазначає, що накладений відповідачем штраф є адміністративно-господарською санкцією, яка згідно ст. 250 ГК України може бути застосована до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач є правонаступником КПТМ "Бородянкатепломережа", а до застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ, слід застосовувати не річний строк, встановлений ст. 250 ГК України, а спеціальний строк, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ, який складає 1095 днів з наступного дня за останнім днем граничного строку подання податкової декларації і який відповідачем не порушено.

Колегія суддів цілком погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії статуту КП КОР "Бородянкатепловодопостачання" (нова редакція), затвердженого рішенням Київської обласної ради від 02.02.2007 № 097-09-V та зареєстрованого 17.05.2007, у абз. 2 п. 1.1 цього статуту зазначено, що КП КОР "Бородянкатепловодопостачання" реорганізоване рішенням Київської обласної ради від 28.07.2005 № 286-ІV шляхом злиття КП "Бородянкаводоканал" та КПТМ "Бородянкатепломережа" і, згідно чинного законодавства України, є правонаступником усіх майнових прав та обов’язків підприємств, що об’єднались.

Виходячи із аналізу зазначеного статуту та "Передавального акту на правонаступництво зобов’язань стосовно всіх кредиторів та боржників згідно ліквідаційного балансу від КПТМ "Бородянкатепломережа" станом на 01.01.2006 до КП КОР "Бородянкатепловодопостачання", складеного 27.01.2006 (а.с. 39-40), колегія суддів прийшла до висновку про те, що позивач є правонаступником КПТМ "Бородянкатепломережа" стосовно обов’язків сплати штрафу в розмірі 42432,87 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення № 0003991630/0 від 11.05.2007.

Згідно з пп. 13.1.1 п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо реорганізація здійснюється шляхом об’єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об’єдналися, такий об’єднаний платник податків набуває усіх прав і обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або податкового боргу всіх платників податків, що об’єдналися.

При чому, відповідно до вимог п. 13.3 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ реорганізація платника податків не змінює строків погашення податкових зобов’язань або податкового боргу платниками податків, створеними внаслідок такої реорганізації.

Відповідно до вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.

Враховуючи викладене, граничним строком подання декларації з ПДВ від 16.11.2005 за жовтень 2005 року та декларації з ПДВ від 19.01.2006 за грудень 2005 року слід вважати відповідно 20.11.2005 та 20.01.2006.

Граничним строком сплати податкового зобов’язання, узгодженого декларацією з ПДВ від 16.11.2005 є 30.11.2005, а граничним строком сплати податкового зобов’язання, узгодженого декларацією з ПДВ від 19.01.2006 є 30.01.2006.

08.11.2005 КПКОР "Бородянкатепловодопостачання" взято на облік платника податків, а 26.12.2005 зареєстроване як платник ПДВ (а.с. 52-53).

Згідно дослідженого судом розрахунку штрафних санкцій та наданих в судовому засіданні пояснень сторін, позивач, як правонаступник КПКМ "Бородянкатепломережа", сплатив суму податкового зобов’язання за декларацією з ПДВ від 16.11.2005 лише в грудні 2006 року, а за декларацією з ПДВ від 19.01.2006 лише в січні-березні 2007 року, що вказує на обґрунтованість висновків відповідача про затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів.

В свою чергу, згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання платник податку зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу, що підтверджує правомірність податкового повідомлення-рішення № 0003991630/0 від 11.05.2007 в частині застосування до позивача штрафу в розмірі 42432,87 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб’єктів господарювання встановлюються ГК України (436-15) , а саме ст. 250 цього Кодексу, а не Законом України № 2181-III (2181-14) .

Доводи апелянта спростовуються тим, що з огляду на систему законодавства України вищу юридичну силу має Конституція України (254к/96-ВР) та Закони України (2181-14) , на підставі та на виконання яких уповноваженими державою органами приймаються підзаконні нормативні акти, які більш детально регулюють визначені в Законі правовідносини і також мають юридичну силу в регулюванні питання, для якого його прийнято.

У преамбулі Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Звертаючи увагу на помилковість зазначених міркувань позивача і суду першої інстанції, необхідно звернути увагу на те, що відповідно до абз. 6 п. 1 ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.

Таким чином, правовідносини, що розглядаються, де орган державної влади в особі відповідача безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання – позивача, не можуть бути предметом регулювання ГК України (436-15) .

Згідно ст. 250 зазначеного Кодексу, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тобто, можливість встановлення інших строків застосування адміністративно-господарських санкцій, прямо передбачених законодавчо, також встановлюється і положеннями ст. 250 ГК України.

Отже, до застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ, слід застосовувати строк, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ, який складає 1095 днів з наступного дня за останнім днем граничного строку подання податкової декларації і який відповідачем не порушено.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

Апеляційну скаргу представника позивача комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" – Бондаря Ігоря Григоровича – залишити без задоволення а постанову господарського суду Київської області від 07.08.2007 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.