К-11962/06 Про несплату ПДВ - 21.05.2008 Прийняття

Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.07.2005 р., залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р., у задоволенні позову відмовлено.

Краснодонська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про визнання договору недійсним у відповідності до вимог ст. 49 ЦК України, як такого, що укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, із застосуванням наслідків: стягнути з СПД-фізичної особиОСОБА_1 на користь держави вартість отриманого ним по договору від 01.03.2003 р. № 12 у загальній сумі 680755,72 грн.; стягнути з МЧП "Донбаспромтрейд" на користь СПД-фізичної особиОСОБА_1 суму грошових коштів, отриманих від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_1 на виконання договору від 01.03.2003 р. № 12 у розмірі 680755,72 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договору МПП "Донбаспромтрейд" поставило СПД Григор'єву А.І. товар (морепродукти) на загальну суму 680755,72 грн., у тому числі ПДВ 113459,28 грн., що підтверджується відповідними податковими накладними, а СПД ОСОБА_1, в свою чергу, розрахувався з МПП "Донбаспромтрейд" грошовими коштами у сумі 680705,72 грн., що підтверджується відповідними квитанціями прибуткових касових ордерів.

Згідно листа ДПІ у Жовтневому районі м. Луганську від 25.06.2004р. МПП "Донбаспромтрейд" податкову звітність не надавало до податкового органу з моменту реєстрації, тобто з 10.12.02 р., не включило до складу податкових зобов'язань податки з продажу товарів та не сплатило ці податкові зобов'язання до бюджету.

МПП "Донбаспромтрейд" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 27.11.2002 р. за № 25370169Ю0032844, взято на податковий облік в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, отримало свідоцтво платника податку на додану вартість № 17154455 від 20.12.2002 р.

На момент укладання і виконання спірної угоди МПП "Донбаспромтрейд" мало статус юридичної особи, було зареєстровано як платник податку податковим органом, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість скасовано не було.

Виходячи з того, що сторонами спірна угода укладена відповідно до вимог законодавства щодо наявності всіх істотних умов, в первинних документах зазначена повна вартість товару та сума податку на додану вартість, договір виконаний у повному обсязі, тобто на момент укладення угоди умислу на її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства не було, а факти порушення норм податкового законодавства тягнуть інші правові наслідки, відповідач був зареєстрований у встановленому законом порядку, в тому числі як платник податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, суди дійшли правильного висновку щодо відсутності факту наявності умислу у будь-якого з відповідачів на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, саме під час її укладення.

Отже, за наведених обставин, відсутні підстави для висновку про укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки не доведено, що під час укладання угоди метою її укладення було настання протиправних наслідків.

Суд першої інстанції правильно відмовив у позові про визнання угоди недійсної як такої, що укладена з метою суперечною інтересам держави і суспільства, та правильно не застосував санкції, встановлені за виконання угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Однак, суд касаційної інстанції вважає, що у судів також не було підстав для задоволення позову про визнання угоди недійсною, заявленого у травні 2005 року на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) (далі у тексті ЦК України (435-15) ). Згідно із п.1 та п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 р. втратив чинність.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - є нікчемним. Як зазначено у ч.2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Чинний ЦК України (435-15) не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Таким чином, публічно-правові санкції, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угод, але відсутні в ЦК України (435-15) на момент прийняття рішення про притягнення до відповідальності, не можуть бути застосовані. Господарський кодекс України (436-15) , який набрав чинності з 01.01.2004 р., містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 Цивільного кодексу УРСР.

Однак, відповідно до пункту 5 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказане порушення.

Оскільки обставини у справі встановлені повно та правильно, а неврахування судами попередніх інстанцій наведеної судом касаційної інстанції правової позиції не призвело до неправильного вирішення справи по суті, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 05.07.2005 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.