Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

Сергейчука О.А.

Федорова М.О.

при секретарі Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Яковенка М.В.

відповідача: Кізік А.М.

третьої особи-2: Переяславської М.В.

третьої особи-3: Переяславської М.В.

Генеральної прокуратури

України: Кудінова І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області та Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2006 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 15.06.2006р.

у справі № 23/107

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"

до 1. Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції;

2. Управління Державного казначейства України у м. Орджонікідзе

треті особи, які не заявляють самостійних вимог

1. Відкрите акціонерне товариство "Стаханівський завод феросплавів";

2. Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський металургійний завод імені Г.І. Петровського";

3. Закрите акціонерне товариство "Футбольний клуб "Дніпро-96"

про стягнення податку на додану вартість та процентів з бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2006 р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 р., стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" відсотки з бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за декларацією за січень 2005 року в сумі 445582,71 грн. Стягнуто з Орджонікідзевської ОДПІ на користь ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заступник прокурора Дніпропетровської області та Орджонікідзевська ОДПІ подали касаційні скарги, якими просять скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позову про стягнення відсотків з бюджетної заборгованості у сумі 445582,71 грн. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Наголошують на тому, що відповідно до вимог п.6.5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72, яким врегульовано процедуру сплати відсотків у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість, суми відсотків можуть бути перераховані за заявою платника податків, якої від позивача не надходило, а тому, податковою інспекцією не було порушено права платника на отримання відсотків, відповідно, підстави для захисту порушених прав та інтересів відсутні. Позивач не мав права здійснювати розрахунок відсотків, оскільки п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" покладено виключно на податкові органи і цим законом взагалі не передбачено право платника на звернення до суду з позовом про стягнення відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Посилаються також на порушення судами п. 14.2 ст. 2 Бюджетного кодексу України, за якою відсотки з податку на додану вартість не належать до основної суми боргу, а тому не належать до витрат бюджету, у зв’язку з чим стягнення відсотків з державного бюджету суперечить Бюджетному кодексу України (2542-14) . Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не є Законом про Державний бюджет, а тому, виходячи із приписів ст. 95 Конституції України, не може встановлювати будь-які видатки держави.

ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" та ЗАТ "Футбольний клуб Дніпро-96" у своїх письмових запереченнях на касаційні скарги просять скарги залишити без задоволення, а судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками фінансово-господарської діяльності позивача за січень 2005 року різниця між загальною сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту, визначена у відповідності до вимог п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), має від’ємне значення і становить 6780806 грн., в тому числі з експортного відшкодування – 163506,00 грн., тому, виходячи із приписів п.п.7.7.3 п. 7.7. ст.7 цього ж Закону підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету протягом місяця, наступного після подачі декларації за звітний період, дані якої є підставою для отримання відшкодування, а за експортними операціями, виходячи із приписів п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", – протягом 30 календарних днів з дня подання розрахунку експортного відшкодування.

20.04.2005 р. та 20.05.2005 р. позивачем за декларацією з податку на додану вартість за січень 2005 року подані уточнюючі розрахунки, згідно із якими сума бюджетного відшкодування зменшена і склала 6778894,00 грн.

Згідно із приписами п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

За виникненням від’ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, факту виконання позивачем вимог закону щодо подання до податкового органу податкових декларацій, як то передбачено п.п. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та подання розрахунку експортного відшкодування разом із передбаченими законом документами (митна декларація, платіжні доручення тощо), як то передбачено п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону, позивач мав право на відшкодування податку на додану вартість.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, на час вирішення спору сума податку на додану вартість за декларацією за січень 2005 року у розмірі 6778894,00 грн. відшкодована позивачеві у повному обсязі визначеними законом способами у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині правильно було припинено за відсутністю предмету спору між сторонами.

Висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову та стягнення з державного бюджету на користь позивача 445582,71 грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення, є такими, що ґрунтуються на вимогах п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вказана норма закону надає платнику податку право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету. При цьому, суди встановили, що позивачем були виконані усі умови, встановлені Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , які необхідні для відшкодування податку на додану вартість, однак відшкодування здійснено з порушенням законодавчого терміну.

Суд касаційної інстанції зазначає, що п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, передбачає вичерпний перелік умов за яких у платника податку виникає право на бюджетне відшкодування від’ємного значення ПДВ та заявлення цієї суми до відшкодування, а також містить конкретні умови та строки такого відшкодування, наслідки невідшкодування у вигляді нарахування відсотків. Цим законом надано платнику податку право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

Доводи податкової інспекції та заступника прокурора, викладені у касаційних скаргах, щодо відсутності у платника права на отримання відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, суперечать приписам п.п.7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Саме цим Законом встановлено порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом. Неподання заяви, оформленої у відповідності до вимог Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 р. за № 263/2067 (z0263-97) , не позбавляє позивача права, у разі наявності бюджетної заборгованості або несвоєчасної її сплати, у будь-який момент звернутися до суду з позовом про стягнення процентів, нарахованих на суму такої заборгованості.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг та скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.