Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

Сергейчука О.А.

Федорова М.О.

при секретарі Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Кожеми Ю.М.

відповідача: Ковалюха О.В., Куракіна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 31.01.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р.

у справі № 32/582

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Телевізійні Ігри"

про стягнення коштів, -

Постановою Господарського суду міста Києва від 31.01.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р., у позові відмовлено повністю.

ДПІ у Печерському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), зазначає, що органи державної податкової служби мають право подавати позови про стягнення із суб’єктів підприємницької діяльності в доход держави коштів, отриманих без наявності ліцензії. Наголошує на тому, що позивач здійснює діяльність з організації та проведення інтерактивних ігор з порушенням чинного законодавства, без наявності відповідної ліцензії, тобто отримує прибуток без законних на те підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом від 22.02.2005 р. №17/23-13/32556320 позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Інтерактивні Телевізійні Ігри" за період з 19.09.2003 р. по 30.09.2004 р. зафіксовано порушення позивачем ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР, яке полягало у здійсненні діяльності у сфері інтерактивних телевізійних ігор з 10.10.2003р. по 30.09.2004р. без придбання торгового патенту; порушення ст. 2 та п. 29 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000р. № 1775-ІІІ (із змінами і доповненнями), яке полягало в організації та проведенні ігор "Грошова злива" та "Пузатий гаманець", які підпадають під законодавчо-закріплене поняття "лотерея", без ліцензії Міністерства фінансів України на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей.

Відповідачем проводяться інтерактивні телевізійні конкурси (ігри) на виконання договорів про надання послуг № 5-А від 01.10.2003 р., № 6-А від 01.02.2004 р. та № 10-А/05 від 01 .01.2005 р., укладених між останнім та СП ЗАТ "Медіа Інвест" (замовник), предметом яких є популяризація Аудіотекс-послуг, а саме: доведення виконавцем до абонентів інформації про ці послуги, що надаються замовником, шляхом розміщення в своїх програмах та інших програмних продуктах в ефірі будь-якими засобами, що є в розпорядженні виконавця, з метою залучення на добровільній основі абонентів для користування Аудіотекс-послугами, для збільшення обсягів надання таких послуг замовником абонентам. Аудіотекс-послуги – це послуги, що надаються абонентам безпосередньо по телефону замовником.

Сутність інтерактивних телевізійних конкурсів (ігор) полягає у такому: учасниками пропонується взяти участь у конкурсі (грі) та у разі надання правильної відповіді на поставлене запитання, одержати грошову винагороду (приз). Для участі у конкурсі (грі) особа має зареєструватись, для реєстрації необхідно зателефонувати чи надіслати SMS на заздалегідь визначені номери, при цьому вартість відповідних телекомунікаційних послуг встановлюється операторами зв’язку та сплачується учасниками конкурсу (гри) оператору зв’язку; трансляція конкурсу (гри) відбувається у прямому ефірі, ведучій програми задає учасникам різноманітні запитання, після чого оператор по черзі зв’язується із зареєстрованими учасниками ігор для отримання правильної відповіді, доки вона не буде отримана, при цьому вартість відповідних телекомунікаційних послуг учасниками конкурсу (гри) не оплачується; переможцем конкурсу (гри) стає учасник, який першим надає правильну відповідь на поставлене ведучим запитання.

Сума 10347000,00 грн., стягнення якої є предметом позову, є сумою валових доходів відповідача від усіх видів діяльності за IVквартал 2003 року, за 2004 рік та І півріччя 2005 року. Перевірка проведена за період з 19.09.2003 р. по 30.09.2004 р.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

ДПІ у Печерському районі м. Києва подала позов про стягнення з відповідача в доход держави прибутку, отриманого відповідачем від організації та проведення лотерей у сумі 10347000,00 грн., на підставі ст. 240 Господарського кодексу України, частиною 1 якої передбачено, що прибуток (доход), одержаний суб’єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об’єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно із ст. 239, 240 Кодексу вилучення прибутку (доходу) є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, який застосовується внаслідок порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, частиною 2 статті 240 Господарського кодексу України законодавець передбачив, що перелік порушень, за які до суб’єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.

Таким чином, до суб’єкта господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, види яких визначені у статті 239 Господарського кодексу України, лише у разі вчинення останнім порушення, передбаченого законом, та тільки у тому разі, якщо законом прямо передбачено застосування певного виду адміністративно-господарських санкцій. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування, не передбачає такого виду адміністративно-господарських санкцій за здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії, як вилучення прибутку (доходу). За таке порушення статтею 22 цього Закону передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів.

З огляду на викладене, позиція судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав у податкової інспекції ставити вимоги про стягнення прибутку, отриманого позивачем, внаслідок порушення встановлених Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) правил здіснення господарської діяльності, ґрунтується на приписах законодавства, у зв’язку з чим суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 31.01.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.