К-37495/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення яким визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу ДПI у Ленінському районі м. Миколаєва на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 постанову господарського суду Миколаївської області від 03.08.2006

у справі № 1/369/06

за позовом ЗАТ "Оболонь"

до ДПI у Ленінському районі м. Миколаєва

про скасування рішення

ЗАТ "Оболонь" звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом і після уточнення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати рішення ДПI у Ленінському районі м. Миколаєва № 0000472303/0 від 25.06.2006.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 03.08.2006, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2006. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПI у Ленінському районі м. Миколаєва 14.04.2006 проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу ЗАТ "Оболонь", за результатами якої складено акт № 14020042/23500.

Зазначеним актом встановлені порушення вимог п.п.9,13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (265/95-ВР) , а саме незабезпечення щоденного зберігання фіскальних звітних чеків в КОРО та відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків (29 532,12 грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (22 389,15 грн.) на 7142,97 грн.

За названі вище порушення, на підставі акту перевірки, п.11ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , згідно із п.4 ст.17, ст.22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (265/95-ВР) оформлено та надіслано рішення від 25.04.2006р. № 0000472303/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 36054,85 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди мотивували тим, що позиція органу ДПС щодо обов'язковості проведення через РРО операції з видачі працівникам підприємства під звіт сформована без урахування моменту здійснення видачі грошових коштів, що є суттєвою обставиною для об'єктивного встановлення наявності чи відсутності правопорушення. Відповідачем не з'ясовувалось під час проведення перевірки питання стосовно того, коли саме видавались гроші та оформлювались касові ордери на видачу коштів, та відповідно не відображувалось в акті перевірки, що призвело в подальшому до помилкових висновків стосовно встановленого правопорушення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог п.4.5. "Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)", затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 107/5298 (z0107-01) , унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z -звіту. Не проводиться через РРО видача готівки, не пов'язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання Z - звіту до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції "службове внесення".

Як встановлено судом апеляційної інстанції та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, в день проведення перевірки до початку роботи перевіряємого об'єкту касиром-бухгалтером здійснено видачу під звіт готівкових коштів у розмірі 8310 грн. з каси підприємства за видатковими касовими ордерами.

Згідно п. 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують реєстратори розрахункових операцій у своїй діяльності, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій .

Стаття 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) визначає, що місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до пункту 1.2. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" каса - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Вказана норма свідчить, що в касі підприємства можуть зберігатись кошти на видачу заробітної плати, для видачі під звіт і здані в касу підзвітні кошти, залишок по касі, тощо.

В даному випадку місцем зберігання готівкових коштів за реалізовані товари із застосуванням РРО є каса підприємства і в сейфі правомірно зберігались кошти як від проведення через РРО так і від проведення через касу підприємства господарських операцій( видача під звіт, заробітна плата, залишок по касі, тощо).

Таким чином, відповідач, визначаючи відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій позивача, повинен був визначити, які грошові кошти і відносяться до коштів, що проведені через РРО, а які відносяться до касових і операцій, перевіривши це співвідношення на підставі первинних документів по касі підприємства, що ним не було зроблено. Отже висновок акту перевірки про невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій позивача не відповідає фактичним обставинам і є помилковим.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дії відповідача щодо заборони закінчення операції продажу товарів і реєстрації її через РРО на суму 1166,48 грн. є неправомірними, оскільки статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , забороняє порушувати нормальний режим роботи платника податків під час перевірки.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів попередніх інстанцій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПI у Ленінському районі м. Миколаєва задоволенню не підлягає, а ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 та постанова господарського суду Миколаївської області від 03.08.2006 у справі № 1/369/06- залишаються без змін.