Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 20.05.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Чернігівської МДПI на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2006

у справі №3/92а

за позовом Селянського фермерського господарства "Гуд Мен Ко"

до Чернігівської МДПI

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Гуд Мен К" звернулось до господарського суду Чернігівської області із позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000161740\0 від 01.03.2006 року

Постановою господарського суду Чернігівської області від 15.06.2006 в позові селянському (фермерському) господарству "Гуд Мен К" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 скасовано постанову місцевого господарського суду від 15.06.2006 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить його скасувати та відмовити в позові.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем було перераховано кошти в сумі 15000грн. фізичній особі ОСОБА_1, як суб'єкту підприємницької діяльності (а.с.124-127), що зареєстрована платником єдиного податку з видом діяльності - роздрібно-оптова торгівля (а.с.50) за роботи - зібрання рапсу, тобто за роботи, які не передбачені у якості виду діяльності цього підприємця згідно вказаного свідоцтва платника єдиного податку.

Скасовуючи постанову місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд мотивував тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позову в порушення норм діючого законодавства становив зобов'язання позивача при виплаті доход; нараховувати та сплачувати від імені платника податку податок з доходів фізичних осіб, тоді як позивач у даному випадку не виступає податковим агентом, а тому у нього не виникає зобов'язання щодо нарахування та перерахування від імені платника податку відповідного податку з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) (далі - Закон) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Статтею 8 Закону передбачено, якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Підпунктами 9.12.1 та 9.12.2 ст. 9 Закону визначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.212.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (далі - Указ) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державне реєстрації цього платника залежно від виду діяльності.

З платіжних доручень №124 від 06.09.2004, №141 від 14.09.2004 та №150 від 20.09.2004 не вбачається урахування у складі вказаної суми податку з доходу фізичних осіб відповідно до п. 8.1.2 ст. 8 Закону. Аналіз викладених положень Закону та Указу, дає підстави для висновку про те, що отримані від позивача суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 кошти мають оподатковуватись відповідно до Закону. Господарство ж у даному випадку не виступає у якості податкового агента по відношенню до платника податку з доходів фізичних осіб, яким є - ОСОБА_1 у розумінні 1.15 ст. 1 Закону, у зв'язку з чим у Господарства не виникає зобов'язання нараховувати відповідний податок та перераховувати його в порядку ст. 8, 9 Закону від імені платника податку - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, тоді як остання зобов'язана включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Крім того, слід зазначити, що згідно листа Державної податкової адміністрації України № 477\4\15-1210 (v0477225-04) від 23.09.2004 року "Про оподаткування діяльності платника єдиного податку, що не зазначена в свідоцтві", якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який вибрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, одержує протягом звітного року доходи інші, ніж визначені у Свідоцтві про сплату єдиного податку, то такі доходи протягом року підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за правилами та у порядку, встановленими Законом. Тобто при виплаті такого доходу податок повинен бути утриманий податковим агентом за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону. Якщо при виплаті такого доходу податковим агентом чи особою, яка не є податковим агентом, не було утримано податок з доходів фізичних осіб, то така фізична особа - підприємець повинна подати річну податкову декларацію і зазначити в ній сумі доходу, одержаного від провадження діяльності, не зазначеної у Свідоцтві про сплату єдиного податку, та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за встановленою ставкою.

З огляду на зазначене, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та не дослідив всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та невірного застосування закону до одних правовідносин.

Протре, суд апеляційної інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Чернігівської МДПI задоволенню не підлягає, а Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 у справі №3/92а - залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської МДПI залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 у справі №3/92а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .