Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Мукачівської районної державної адміністрації (далі - відділ культури і туризму Мукачівської РДА) про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою відділу культури і туризму Мукачівської РДА на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 січня 2006 року,

У вересні 2005 року ОСОБА_1звернувся у суд з позовом про стягнення з відділу культури і туризму Мукачівської РДА на його користь 925,94 гри. за затримку розрахунку при звільненні та за затримку видачі трудової книжки та 3000,00 грн. заподіяної моральної шкоди.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволенні частково.

Стягнути з відділу культури і туризму Мукачівської РДА на користь ОСОБА_1середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 441,75 грн., середній заробіток за вимушений прогул в сумі 1139,25грн., а всього загальну суму 1581,00 гри.

В задоволені позову про стягнення з відділу культури і туризму Мукачівської РДА заподіяної моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн. на користь ОСОБА_1відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 січня 2006 року апеляційну скаргу відділу культури і туризму Мукачівської РДА відхилено. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2005 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з ухваленим у цій справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відділу культури і туризму Мукачівської РДА оскаржив їх в касаційному порядку, подавши касаційну скаргу до Верховного Суду України.

Супровідним листом від 21 лютого 2006 року матеріали касаційної скарги відділу культури і туризму Мукачівської РДА з додатками направлені для розгляду до Вищого адміністративного суду України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне провадження у даній справі слід закрити, а - справу направити для розгляду до Верховного Суду України з таких підстав. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2005 року та ухвала апеляційного суду Закарпатської області від 10 січня 2006 року ухвалені за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , а отже судами іншої юрисдикції.

Вищий адміністративний суд України не має повноважень переглядати у касаційному порядку судові рішення, постановлені судами іншої юрисдикції.

Даний спір випливає з трудових правовідносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Керуючись частиною сьомою статті 9, статтею 157, 222 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Мукачівської районної державної адміністрації про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою відділу культури і туризму Мукачівської РДА на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 січня 2006 року, закрити.

Матеріали касаційної скарги відділу культури і туризму Мукачівської РДА разом із справою повернути до Верховного Суду України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.