Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н.

суддів: Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.

Смоковича М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Харківський метрополітен", Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань про сплату матеріального збитку, завданого незаконними діями працівників метрополітену, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом державного підприємства "Харківський метрополітен" про сплату матеріального збитку, завданого незаконними діями працівників метрополітену. Позовні вимоги мотивував тим, що працівники метрополітену перешкоджають використанню ним права на безкоштовний проїзд в метрополітені при виконанні службових обов'язків, передбачених Законом України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" (2713-15) .

В судовому засіданні 30.01.2006 року за клопотанням відповідача до участі у справі залучено в якості співвідповідача Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області.

Постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2006 року постанову Ленінського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2006 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Багацький А.О. звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, згідно з вимогами частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Судами встановлено, що позивач як службовець Департаменту виконання покарань України відповідно до Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" (2713-15) має право на безкоштовний проїзд міським транспортом, але працівники метрополітену перешкоджають його безкоштовному проїзду, чим завдають збитків, які позивач просить стягнути з відповідача.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник у зв'язку зі шкодою, завданою відповідачем при реалізації права позивача на безкоштовний проїзд, наданого останньому Законом України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" (2713-15) . При цьому відповідач не є суб'єктом владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки не наділений владними повноваженнями ні в силу закону, ні в силу делегованих повноважень.

За таких обставин зазначений спір не є публічно-правовим і не належить до компетенції адміністративного суду.

Оскільки адміністративне провадження у справі порушено помилково за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що таке провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України з роз'ясненням позивачу його права на звернення до суду з позовом в порядку іншого судочинства, а постановлені у справі судові рішення - скасуванню.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2006 року скасувати.

Адміністративне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Харківський метрополітен" про сплату матеріального збитку, завданого незаконними діями працівників метрополітену закрити та роз'яснити позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.