Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Панченка О.Н.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації, Обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації, Управління Пенсійного Фонду України в Овруцькому районі, Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області про стягнення невиплачених коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 14 грудня 2006 року,

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації, Обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації, Управління Пенсійного Фонду України в Овруцькому районі, Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області про стягнення невиплачених коштів.

Вимоги обґрунтовував тим, що перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації як інвалід 3 групи, інвалідність пов'язана з аварією на ЧАЕС, а також на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, де отримував додаткову пенсію як потерпілий 1 категорії та отримував підвищення до пенсії як проживаючий в зоні гарантованого добровільного відселення. Позивач, як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід третьої групи, згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) має право на виплати визначені цим законом. Відповідачі, в порушення норм зазначеного Закону, здійснюють виплати в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) , чим порушують права позивача.

Просив суд стягнути на користь позивача невиплачені кошти передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) :

- з Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації з 1 березня 2003 року по 31 серпня 2004 року у розмірі 1 026,50 гривень;

- з Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі з 1 березня 2003 року по 31 серпня 2004 року у розмірі 7 266, 16 гривень.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 07 лютого 2006 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто на користь позивача з Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації суму у розмірі 1026,50 гривень; з Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі суму у розмірі 7266,16 гривень, в іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 14 грудня 2006 року, постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 07 лютого 2006 року скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу УПФУ в Овруцькому районі просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Такий висновок суду не відповідає нормам матеріального права та зроблений на неповно з'ясованих обставинах справи.

Розмір мінімальної заробітної плати в період 2003 - 2004 років встановлювався законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати" та підвищувався на відповідні роки законами України "Про державний бюджет України".

Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, під час вирішення цього спору слід було керуватися зазначеними законами, які мають вищу юридичну силу ніж наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Крім того, колегією суддів встановлено, що вирішуючи даний спір суди не з'ясували, до відання кого з суб'єктів владних повноважень входить обов'язок проводити нарахування конкретних сум виплат, передбачених статтями 37, 39 Закону № 796-ХІІ. Також не було з'ясовано, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунки відповідачів для виплати їх особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи; з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти; чи мають право відповідачі проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів, тощо.

Суди не дослідили і не проаналізували закони України про Державний бюджет на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам Пенсійного фонду України та управлінням Міністерства праці і соціального захисту населення для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Приймаючи до уваги те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального закону, які істотно вплинули на повноту з'ясування фактичних обставин справи і призвели до неправильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області та Постанову апеляційного суду Житомирської області від 14 грудня 2006 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.