Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н.

суддів: Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Смоковича М.І.

Чумаченко Т.А.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", в особі: Північної філії, на постанову господарського суду Луганської області від 13 червня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", в особі: Північної філії, до Прокуратури Старобільського району Луганської області про визнання протиправним та нечинним припису прокурора, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", в особі: Північної філії, звернулося до суду з позовом до Прокуратури Старобільського району Луганської області про визнання протиправним та нечинним припису прокурора №33/551вих06 від 03.04.2006 року, яким було встановлено порушення позивачем чинного законодавства, зокрема: пункту 12 статті 6 Закону України "Про теплопостачання", та відключено від електропостачання котельні Старобільської філії "Луганськтеплокомуненерго". На підставі даного припису позивача було зобов’язано негайно усунути порушення норм законодавства та про результати виконання припису повідомити прокуратуру Старобільського району Луганської області.

Позов вмотивовано тим, що зазначений припис винесений без законних на те підстав і порушує права позивача.

Постановою господарського суду Луганської області від 13 червня 2006 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову за безпідставністю.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2006 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволені позову відмовлено з інших підстав. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що припис прокурора, що оскаржувався до суду, має адміністративний характер, невиконання якого є адміністративним правопорушенням, а тому оскаржити його мала посадова особа, а не юридична, в даному випадку – начальник Старобільського району електричних мереж Північної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", а відповідачем по справі має бути не прокуратура, а прокурор, який виніс припис.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 03.04.2006 року прокурором Старобільського району Луганської області внесений припис начальнику Старобільського району електричних мереж Північної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання" за фактом порушення Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) , а саме: відключення котельних Старобільської філії "Луганськтеплокомуненерго" від енергопостачання.

Суд першої інстанції розглянув справу по суті.

Суд апеляційної інстанції, не перевіривши фактичні обставини у справі, не встановивши відповідність чи невідповідність спірного припису нормам чинного законодавства України, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову на підставі того, що, по-перше: припис прокурора має адміністративний характер, невиконання якого є адміністративним правопорушенням; по-друге: особою, яка може оскаржити припис прокурора, в даному випадку має бути посадова особа, тобто начальник Старобільського району електричних мереж Північної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", а відповідачем у справі, виходячи з положень статті 22 Закону України "Про прокуратуру", має бути той прокурор, яким винесено припис, а не прокуратура Старобільського району Луганської області.

Відповідно до частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково.

Тобто, суд касаційної інстанції має право переглянути рішення суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки суд апеляційної інстанції не переглядав рішення суду першої інстанції по суті, суд касаційної інстанції вправі переглянути лише рішення суду апеляційної інстанції.

В даному конкретному випадку позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним припису прокуратури. Зазначений припис є актом індивідуальної дії органу державної влади, який, на думку позивача, порушує права та інтереси останнього.

Частиною 2 статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив про неналежний суб’єктний склад сторін у справі. Також судом апеляційної інстанції підмінена сама правова природа спірних правовідносин, що склались, а саме: суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку, що відносини, які склались між сторонами, носять адміністративний характер, в розумінні Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) .

Зазначене свідчить про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, порушення ним норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції не перевірив фактичні обставини у справі, не дав належної оцінки встановленим у суді першої інстанції обставинам, що могло призвести до неправильного вирішення справи, що не може бути усунуто судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2006 року і повернути справу на новий апеляційний розгляд відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, –

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання" задовольнити частково.

Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2006 року скасувати, а справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", в особі: Північної філії, до Прокуратури Старобільського району Луганської області про визнання протиправним та нечинним припису прокурора – повернути на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.