Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліс"

на постанову Господарського суду Луганської області від 16.08.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 24.10.2006р. у справі № 10/452н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліс"

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання недійсним рішення,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – не з’явились,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Юліс"подано позов про визнання недійсним рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 66/31594716/23-4 від 29.05.2006р. про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн.

Постановою Господарського суду Луганської області від 16.08.2006р., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 24.10.2006р. у справі № 10/452н-ад в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що проведення перевірки та застосування фінансових санкцій здійснено відповідачем відповідно вимог чинного законодавства України.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до Господарського суду Луганської області посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 11, 111, 21 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ч. 2 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", ст. ст. 69, 71 КАС України; розгляд справи 16.08.2006р. за відсутності його представника у зв’язку з не повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову і ухвалу – без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою прийняття відповідачем оспорюваного рішення став акт від 18.05.2006р. № 001304 перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності в якому зазначено, зокрема, про здійснення позивачем, що не є підприємством громадського харчування чи спеціалізованим відділом, що має статус підприємства громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів, в належному йому магазині продажу напоїв на розлив, а саме горілки, для споживання на місці.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно п. 1 ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язану із: проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

Згідно до ч. ч. 7, 9 ст. 111 зазначеного Закону позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) ; позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до ч. 4 ст. 153, абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів; до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 153 цього Закону - 1700 гривень, у разі повторного протягом року порушення - 3400 гривень.

Як обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій з посиланням на відповідні матеріали справи, відповідачем правомірно здійснена перевірка позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, а також застосовано штрафну санкцію за порушення вимог законодавства стосовно здійснення позивачем, що не є підприємством громадського харчування чи спеціалізованим відділом, що має статус підприємства громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів, в належному йому магазині продажу напоїв на розлив, а саме горілки, для споживання на місці.

Передбачений ст. 71 КАС України обов’язок доказування відповідачем не виконаний.

Згідно поштового повідомлення від 12.08.2006р. (а. с. 67) про дату, час і місце судового засідання, а саме: 16.08.2006р., позивач був належним чином повідомлений.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліс" без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 16.08.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 24.10.2006р. у справі № 10/452н-ад – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Ухвала складена у повному обсязі 26.05.2008р.

З оригіналом згідно