Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого-судді - Бутенка В.I.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

при секретарі Єрко С.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1. та представника Генеральної прокуратури України Смізюка О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України про визнання неправомірними рішення та бездіяльності, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1. звернулась до суду із вказаною позовною заявою, в якій просила визнати неправомірними рішення та бездіяльність Генерального прокурора України ОСОБА_2. щодо неналежного розгляду її заяв та зобов'язати відповідача усунути допущені порушення її прав.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2006 року зазначену позовну заяву ОСОБА_1. залишено без руху та встановлено їй строк до 24 листопада 2006 року для усунення недоліків заяви, а саме зобов'язано викласти обставини та надати докази, які обгрунтовують її позовні вимоги, навести нормативне обгрунтування, в чому полягає неправомірність рішень чи дій відповідача, а також сплатити судовий збір або надати документ, що свідчить про звільнення позивачки від сплати такого збору.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2007 року, позовну заяву ОСОБА_1. визнано неподаною та повернуто їй.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1. 28 травня 2007 року подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не усунула в установлений судом строк недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2006 року, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Однак такий висновок суперечить вимогам чинного процесуального законодавства і наявним матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст. 108 КАС України (2747-15) , суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Частинами 2 та 3 ст. 108 КАС України (2747-15) передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Статтею 103 КАС України (2747-15) передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

З матеріалів справи вбачається, що 22 листопада 2006 року, тобто до спливу встановленого судом строку, ОСОБА_1. на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2006 року здала на пошту виправлену, на її думку, позовну заяву.

Однак ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2006 року вказану позовну заяву було повернуто з мотивів невиконання вимог ухвали цього ж районного суду від 08 листопада 2006 року.

При цьому поза увагою як суду першої, так і апеляційної інстанції залишилась та обставина, що в порушення вимог п.7.2 "Iнструкції з діловодства в місцевому загальному суді", затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 р. N 68 (z0860-06) , копію ухвали про залишення без руху позовної заяви надіслано позивачці простим листом, а не рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про його одержання.

Таким чином, районний суд, вирішуючи питання про повернення позовної заяви, не дотримався вимог процесуального закону та не пересвідчився, чи була отримана позивачкою копія ухвали про залишення без руху позовної заяви, а також чи здійснені нею вчасно дії щодо усунення недоліків позовної заяви.

За таких обставин у суду першої інстанції не було достатніх підстав для повернення ОСОБА_1. її позовної заяви.

Оскаржені судові рішення прийняті внаслідок неповного з'ясування обставин справи, чим було порушено приписи ст.ст. 159 та 206 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами були допущені порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення ними незаконних рішень.

З огляду на наведене, оскаржені судові рішення відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2007 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.