Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

за участю представників:

позивача: Копанського С.А.

відповідача: Кирина Г.І.

розглянувши касаційну скаргу: Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02 березня 2005р.

у справі № 3/171-04-6728

за позовом прокурора Фрунзівського району Одеської області в інтересах держави в особі Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області

до Фрунзівського районного споживчого товариства

про стягнення заборгованості по сплаті податків, -

У вересні 2004р. прокурор Фрунзівського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області з позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 28.10.2004р. поставлено питання про стягнення за рахунок активів боржника з Фрунзівського районного споживчого товариства бюджетної заборгованості в сумі 35454,00грн., а саме:

- зі сплати штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки на загальну суму 11746,23грн., в т.ч. 11705,77грн. – основний платіж та 40,46грн. пені;

- зі сплати податку на землю на загальну суму 23707,77грн., в т.ч. 23044,83грн. основний платіж та 662,94грн. пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 грудня 2004р. позовні вимоги було задоволено. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції погодився із висновками податкового органу про порушення підприємством правил ведення касових операцій у національній валюті, що полягає у використанні відповідачем одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням і стало підставою для застосування штрафних санкцій у сумі 24111,00грн.. Також суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог податкового органу щодо стягнення з відповідача самостійно ним визначеного податкового зобов’язання зі сплати податку на землю на загальну суму 23707,77грн. на підставі п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02 березня 2005р. рішення суду першої інстанції було скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Судова колегія апеляційної інстанції виходила з того, що матеріалами справи підтверджено сплату відповідачем податку на землю за 2002-2004рр. із переплатою, а отже, податковий борг у підприємства відсутній. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки сума податкового боргу зі сплати штрафної санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки є узгодженою, отже позивачем неправомірно ставиться питання про стягнення заборгованості в сумі 11705,77грн. за рахунок активів відповідача, відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1. ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02 березня 2005р., вказуючи на неправильне застосування норм матеріального права, до суду касаційної інстанції звернулася Роздільнянська МДПІ Одеської області, якою у касаційній скарзі поставлено питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення господарського суду Одеської області від 16 грудня 2004р..

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено планову документальну перевірку з питання дотримання Фрунзівським районним поживним товариством вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001р. по 01.01.2003р., за результатами якої складено акт від 28.05.2003р. №73/23-1007.

Актом перевірки встановлено порушення відповідачем п.п.2.12, 2.13 ст.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою правління НБУ від 19.02.2001р. №72, в результаті чого підприємством допущено витрачання готівки з виручки на виплату заробітної плати за 2001-й рік у сумі 7786,00грн. при наявності податкової заборгованості та використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням за 2001-й рік – 792,99грн., за 2002-й рік – 15532,00грн..

На підставі вказаного акту перевірки Великомихайлівська МДПІ Одеської області прийняла податкове повідомлення-рішення від 28.05.2003р. №47-23-01761528/261, згідно якого до Фрунзівського районного споживчого товариства було застосовано фінансову санкцію у сумі 24111,00грн..

Крім того, судова колегія погоджується з обґрунтуванням постанови апеляційної інстанції в тому, що оскільки штрафні санкції, застосовані контролюючим органом повідомлення-рішення від 28.05.2003р. №47-23-01761528/261, не за порушення правил оподаткування, то не було законних підстав для визначення їх сумою податкового зобов’язання з поширенням на них вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) щодо граничного строку сплати та положень щодо наслідків несплати.

Обґрунтовуючи наявність у відповідача податкового боргу зі сплати земельного податку на загальну суму 23707,77грн. контролюючий орган посилається на наявні в матеріалах справи розрахунки по сплаті земельного податку за 2002, 2003, 2004 роки, що надавались платником податку до ДПІ.

В доповнення до позовної заяви про стягнення податкової заборгованості Родільнянська МДПІ повідомила суд, що відповідач користується земельними ділянками що підпорядковуються різним сільським радам Фрунзівського району. При поданні розрахунків земельного податку за 2003р. підприємством було допущено помилку в графі "Назва платника", а саме, замість Фрунзівського районного споживчого товариства зазначено назву відповідної сільської ради, але на всіх розрахунках зазначено код, печатка та підпис керівника Фрунзівського районного споживчого товариства.

З наданих на розгляд суду апеляційної інстанції документів про сплату підприємством земельного податку судом встановлено, що земельний податок за 2002-2004рр. відповідачем підлягав сплаті в розмірі 32647,21грн., а фактично, згідно наданих суду платіжних документів платником податку сплачено 33364,11грн., тобто із переплатою, при чому, кінцевий строк сплати податку за землю за 2004 рік на час звернення до суду з позовом не настав.

Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що адміністративно-господарські санкції є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб’єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до статті 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду. З врахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови суб’єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

З огляду на те, що законодавством, чинним до набрання чинності Господарським кодексом України (436-15) (01.01.2004), не були встановлені строки застосування адміністративно-господарських санкцій, положення статті 250 цього Кодексу щодо встановлення таких строків є пом’якшенням відповідальності за вказані порушення. У зв’язку з цим передбачені зазначеною статтею строки мають застосовуватися до порушень, вчинених до 01.01.2004, у разі прийняття контролюючим органом рішення про застосування штрафних санкцій за їх вчинення після цієї дати.

Отже, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Роздільнянської міжрайонно ї державної податкової інспекції Одеської області – залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02 березня 2005р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.