Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Мойсюка М.І., Юрченка В.В.,

секретар: Мудрицька Ю.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірним рішення про відмову у прийнятті на службу до міліції та зобов'язання прийняти на службу до міліції за його касаційною скаргою на постанову Турківського районного суду Львівської області від 9 лютого 2007 року та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УМВС України у Львівській області про визнання неправомірним рішення про відмову у прийнятті на службу до міліції та про зобов'язання відповідача прийняти його на службу до міліції. Позовні вимоги мотивував тим, що у липні 2006 року він звернувся до відповідача з приводу прийняття на службу до міліції. В управлінні його направили для проходження всіх комісій, необхідних для проходження стажування у полку патрульно - постової служби . Після проходження комісій, відповідачем було повідомлено, що за результатами проходження його не можуть прийняти на службу до міліції. Вважав відмову неправомірною і просив зобов'язати відповідача прийняти його на службу до міліції.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року залишена без змін постанова Турківського районного суду Львівської області від 9 лютого 2007 року, якою в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права. Зокрема, не правильно застосований Закону України "Про міліцію" (565-12) та Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з приводу прийняття на службу до міліції. Згідно з висновком комплексного психодіагностичного обстеження ОСОБА_1, у останнього виявлені особистісні риси та ділові якості, які не сприятливі для професійної діяльності, а тому не рекомендовано призначити позивача на атестовану посаду в органах внутрішніх справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про міліцію" на службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання.

Згідно п.3 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" на службу в органи внутрішніх справ приймаються на добровільних засадах особи, які досягли 18-річного віку, здатні за особистими якостями, освітою і станом здоров'я виконувати покладені на них обов'язки. Тобто, зазначені вимоги є сукупними для прийняття на службу в органи внутрішніх справ.

Встановивши зазначені обставини, суди дійшли до обгрунтованого висновку про правомірність відмови суб'єкта владних повноваження у прийнятті позивача на службу до міліції та правильно відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. Прийняття такого рішення законом віднесено до компетенції відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Судами повно та всебічно встановлені фактичні обставини справи та правильно застосовано матеріальний закон.

Оскільки посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року та постанову Турківського районного суду Львівської області від 9 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірним рішення про відмову у прийнятті на службу до міліції та зобов'язання прийняти на службу до міліції - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.