Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ліпського Д.В.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Амєліна С.Є.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 19.05.2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Севастополя від 20.07.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-1656 про стягнення грошової допомоги замість продовольчого пайка, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А-1656 про стягнення грошової допомоги замість продовольчого пайка у розмірі 3 422, 73 грн., відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн.

Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 19.05.2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду міста Севастополя від 20.07.2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 19.05.2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Севастополя від 20.07.2006 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А-1656 та з 26.11.2004 року звільнений у запас Міністерства оборони України. У період з 11.03.2000 року по 26.11.2004 року (день звільнення) позивач не забезпечувався продовольчим пайком, крім того, при звільненні не була виплачена грошова компенсація замість нього.

Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року (1459-14) призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача є безпідставними.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судові рішення без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 19.05.2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Севастополя від 20.07.2006 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .